Головна » Військова справа » Геополітика » Світ доріг і Світ кордонів

Світ доріг і Світ кордонів

“Володар часу завжди переможе володаря простору. Він йому просто годинник переведе.” Валерій Пекар розповість про розділ світу і світову закулісу. Шукаймо відповідей на питання сьогодення у прадавній історії, коли все починалось.

Кордони і дороги: Доля України у світовому контексті.

Шанувальники конспірологічних теорій люблять розмірковувати про великі приховані сили, які правлять світом, — таємні ордени чи секретні світові уряди. Голлівуд і книги Дена Брауна підігрівають зацікавленість до цієї теми і роблять на ній чималі гроші, користуючись тим, що дешеві історії про таємні товариства читає набагато більше людей, ніж тонкі інтелігентні глузування над ними Умберто Еко. Тамплієри й ілюмінати передають привіт сіонським мудрецям.

Мы выходим из круга
Мы выходим на свет
Это знак, что команда уже собралась
Мы узнаем друг друга
После долгих лет
По улыбке и по цвету глаз…
Андрій Макаревич

Прагнення олюднити приховані сили, що правлять світом, споріднене з ідолопоклонством. Магічне мислення давніх (та й сучасних) людей приписує деревам і горам, кам’яним ідолам і невидимим духам силу керувати погодою та урожаєм. Так і сьогодні цілком успішні бізнесмени схильні поміркувати про «клани Ротшильдів» і «клани Рокфеллерів», котрі зійшлися у великій грі на великій шахівниці, іменованій Земля.

Однак, магічне мислення — властивість раннього дитинства людської цивілізації. Навчившись розуміти рушійні сили погоди і врожаю (і навіть трохи уміючи керувати другим), саме час розібратися в силах, що правлять світовою економікою і політикою. При уважному розгляді з дорослої позиції виявляється, що тисячолітніх таємних товариств, заснованих ще інками і фараонами, з їх складними обрядами ініціації і комунікації, які обплутали мережею всю планету, — їх не існує. Втім, конспірологів цим не переконаєш, адже, як зауважив вже згаданий Умберто Еко, головне завдання будь-якого таємного товариства — зробити так, щоб його не виявили, і саме тому неможливість виявлення таємних орденів служить незаперечним доказом їх існування. Завдання з формальної логіки для першого курсу, в процесі рішення якої, усі бажаючі можуть напитися чаю з чайника Рассела.

Чим же тоді є великі сили, які крутять світове колесо? Ми б назвали їх егрегорами, але це слово запозичене з арсеналу містиків і неминуче несе на собі відбиток їхньої фіолетової віри. Тому назвемо ці сутності архетипами цивілізацій. Це відразу зробить нас респектабельними джентльменами, як і всіх послідовників Тойнбі та Хантінгтона. Правда, ми підемо далі і припустимо оформленість архетипів у вигляді «психоінформаційних об’єктів», мовою сучасних вчених, або «янголів», мовою середньовічних схоластів.

Стоп, читачу, далі не буде ніякої містики, лише геополітика. Не бійся «янголів» і «демонів», вони більше не зустрінуться в тексті (хоча як тут не зауважити, що класичні біблійні джерела прямо говорять про наявність у кожного народу особливого янгола, що ним опікується). Ні, ми поговоримо про цілком реальні цивілізації, причому готуйся — розклад карт буде істотно відрізнятися від хантінгтонівського.

Історія почалася у сиву давнину, коли дві великі цивілізації — Єгипет і Вавилон — обрали собі різні календарі. Календар визначає наше життя набагато більше, ніж ми думаємо, — а для стародавньої людини в ньому містилося укладене майже все життя, приблизно як у смартфоні для нашого сучасника. Сонячний календар створив сонячну цивілізацію Єгипту, місячний календар сформував місячну цивілізацію Межиріччя. Складно сказати, чому так сталося й чи могло бути інакше. Однак ми бачимо абсолютно різний вигляд двох світів, і настільки ж різними є їхні шляхи. (До речі, про шляхи: знавці біблійного тексту напевно згадають численні міграції прабатьків з одного світу в інший — вочевидь, не випадкові.) Цивілізація Сонця — це цивілізація золота. Ну а Місяць, очевидно, — срібний. Відчуваєте, ми підбираємося до перших таємниць світових валютних систем?

Спадкоємцем Єгипту є античність. Ми знаємо, що Греція породила Рим (без її культури він був би ще одним розлогим укріпленим селищем місцевих бандитів), проте мало замислюємося над тим, хто породив Грецію. Легенда про Чорну Афіну залишається гіпотезою непідтвердженою, але очевидною для будь-якої неупередженої людини, яка відмовилася від європейської культурної зарозумілості (власне, в ті часи, коли Етци пас худобу в Тірольських горах, на Близькому Сході вже існували розвинуті цивілізації, які на батьківщині Етци з’являться лише через дві з половиною тисячі років). Нарешті, не забудемо, ким була і де жила та сама Європа, яку викрав Білий Бик і привіз туди, де вона дала ім’я нової частини світу.

Отже, традиція Сонця і золота втілюється в Єгипті, а потім найяскравішим і найбільш безкомпромісним способом — у Римі. Спадкоємцем Риму є християнська цивілізація. Не будемо поспішати ототожнювати її з усією західною цивілізацією, інакше потрапимо в хантінгтонівську пастку спрощення. Звернемо увагу на іншу сторону і побачимо традицію Місяця та срібла, втілену у Світі Ісламу. І знову бонус для знавців біблійних текстів, які побачать ці архетипи в образах таких персонажів, як Едом та Ізмаїл [Ішмаель].

[Якщо раптом ви вирішили потурбуватися про долю інших хантінгтонівських цивілізацій, не марнуйте час. Індуси та африканці красиві і самобутні, але ніколи не були рушійною силою світу.]

Нам, звиклим до неминучості настінного календаря і до гаманця з паперовими грошима, складно уявити собі прірву між сонячним і місячним світами. Однак дамо в спокій небесним світилам та їх відображенню в нашій кишені (монети) і звернемося до ключової відмінності. Ми відразу побачимо її у способі побудови цивілізації.

Що головне в Римі, найяскравішому представнику сонячного світу (настільки яскравому, що ми дотепер користуємося латиною для всіх серйозних слів і римським правом для всіх серйозних справ)? Звичайно, його кордон! Римський лімес — це чітка межа між цивілізацією і варварством, що формує у нашій свідомості саме поняття цивілізації. Усі більш ранні і пізніші сонячні держави і державки так само належать до світу кордонів. Розширювати кордони, утримувати кордони, кордон на замку, митниця і смугастий стовп. Дозволено, не дозволено, тримати і не пускати. Порядок всередині кордонів і хаос за їх межами — ось основний сенс Римського світу і його спадкоємців.

Альтернативою світу кордонів є світ доріг. Середньовічний Світ Ісламу, що розкинувся посеред земної суші, з’єднував усе з усім, розширюючись іншим способом, ніж просування кордонів, — прокладаючи нові шляхи. Індійський океан перетворився у внутрішнє озеро цього світу. Ібн Баттута дивувався, як через кілька місяців подорожі можна прибути в чужу землю, населену дивними людьми, які, тим не менш, живуть за тими ж принципами і поділяють ті ж цінності, що і члени умми в рідному місті. Нині це не здивує жодного правовірного.

А ось далі, як казала Аліса, все дивакуватіше і дивакуватіше.

Після і внаслідок Бекона, Данте, Ґутенберґа, Колумба, Еразма Роттердамського, Коперника і Мартіна Лютера виникає новий світ, що протистоїть старому світу кордонів. Він зберігає причетність  до Сонця і християнства, але сутність цього світу інша. Він вивернутий навиворіт, він відкритий і експансивний. Він спрямований назовні, а не всередину. Це світ доріг, а не кордонів. Він відкритий і безперервно розширюється, залучаючи до себе все нові народи і міста. Його перші аватари — Венеція і Ґенуя. Його перший прапор — голландський помаранчевий стяг Оранського. Його перший безперечний лідер — Британська імперія, над якою ніколи не заходить сонце. Імперія розпалася, гегемонія змінилася американською, і тепер сонце ніколи не заходить над американськими авіаносцями.

Світ Сонця, запліднений новою наукою, філософією і віровченням, що познайомився з іншими світами (свою роль у цьому синтезі зіграли і сарацинський Місяць з його філософією і математикою, і середньовічна єврейська цивілізація доріг), породив новий Місяць, що перейняв естафету. Світ доріг, після того як виник вперше, розширювався вибухово. І, змінивши срібло на паперові гроші, потім на електронні гроші, потім на віртуальні гроші, так і зберіг протистояння золоту.

А що ж його антипод — світ кордонів? Він нікуди не подівся. Він просто змінив прописку. І червоний колір Риму (привіт біблійному Едому, чиє ім’я перекладається як просто «Червоний», якого ототожнюють з відомим Енеєм, «парубком моторним») втілився в червоний стяг нацистської Німеччини, сталінського СРСР, маоїстського Китаю. Закритість, внутрішня сила, утримання кордонів і неухильне їх розширення складають сутність світу Сонця і золота.

З моменту народження нового Світу доріг — відкритого, аморфного, що розповзається в усі сторони подібно до ляпки, що зв’язує усе з усім і вибудовує міріади горизонтальних зв’язків замість суворої ієрархії Світу кордонів, — два світи ведуть безкомпромісну боротьбу. Вони змагаються як два спортсмени з різних видів спорту: сила і техніка боксера нічого не вирішує проти швидкості і стрибучості легкоатлета. Не вирішує, доки не впіймав.

Чи бачиш ти, читачу, дві потужні сили, що протистоять одна одній в геополітиці та геоекономіці? Зовсім не міфічні бородаті клани, а Сонячний світ кордонів і Місячний світ доріг перетягують ковдру між доларами і золотом. Простежте золотовалютну політику Росії і Китаю, і ви побачите безліч цікавого. Побудуйте графіки коливання цін і зіставте з подіями світової історії, що відбуваються у найпотаємнішому гільбертовому просторі — просторі боротьби Сонця і Місяця.

[Передбачити майбутнє світових валютних систем — це ваше домашнє завдання, дорогий читачу.]

Герой світу кордонів — сильний уряд: великий воїн, для якого весь світ складається з контрольно-пропускних пунктів. Герой світу доріг — транснаціональна корпорація: великий мандрівник, для якого весь світ складається з готелів.

Світ кордонів воює геополітикою. Це війна на суші і за сушу. Це війна за приватизацію простору, привіт фон Клаузевіцу. Війна з метою розбити союзи, як сказав би Сунь Цзи.

Світ доріг воює геоекономікою. Це морська війна, війна за приватизацію часу. Війна з метою розбити не союзи, але задуми — більш досконала війна, згідно зі згаданим китайським стратегом. І тому світ доріг перемагає. Геополітика скінчилася.

Володар часу завжди переможе володаря простору. Він йому просто годинник переведе.

[Знавці Сунь Цзи і Переслегіна тут згадають про третю — війну за істину, що ведеться в онтологічному просторі, але ш-ш-ш!]

А тепер нанесіть обидва світи на мапу. І ви побачите точку найвищої напруги між відкритим Світом доріг і закритим Світом кордонів. Вона називається Україна.

Народжена у Світі доріг, що починалася як Київська Русь на перехресті великих торгівельних шляхів, формувалася згодом у світі фронтиру і Дикого Поля, Україна була захоплена Світом кордонів, поділена і оприбуткована. Але духовно вона залишилася там, у світі Доріг, відкритому навстіж скаженим вітрам. І прагнула вирватися. І вирвалася. Як сказав Ярослав Грицак, ідея сучасної України народилася, коли Колумб відкрив Америку, і з цим складно сперечатися.

На противагу Україні, Московія народилася у Світі кордонів і завжди прагнула обмежити в’їзд, щоб не заносити чужі віяння. Петро прорубав вікно в Європу, але його послідовники завжди успішно перетворювали вікно у маленьку контрольовану кватирку. Дороги завжди були однією з двох вічних проблем Росії. І зовсім не відстані тому причиною, а ставлення до відстаней.

Світ кордонів і Світ доріг тисячі років протистоять один одному. Сьогодні Україна знову в світі доріг. Ласкаво просимо додому! І як би не склалися подальші події, зворотного ходу немає. Усі поразки будуть тимчасовими, а всі перемоги — вічними. Світ доріг, який захопив всю Землю в обійми глобалізації, остаточно переміг. Він не добрий і не поганий — він просто інший порівняно зі Світом кордонів, в якому ми провели свою юність. Людина стара, коли все головне позаду, і молода, коли все попереду, а біологічний вік не має значення. Той, у кого все уже було, цінує минуле, коли дерева були зеленішими, а дівчата любили. Ці люди назавжди залишилися душею у світі кордонів. Тому, у кого все буде, наплювати на межі — його ваблять дороги. Він належить іншому світу.

Світ доріг зовсім не є ідеалом. Ідеал — сталий баланс між дорогами і кордонами. Але це завтра. А сьогодні ми раді новим дорогам, на які ми виходимо із задушливих кордонів. І, звичайно, саме дороги повинні стати українським пріоритетом, пов’язуючи країну воєдино всередині і відкриваючи її назовні.

А чого тут, власне, Макаревич? А до того. Дорога в небо лежить по прямій. І тільки світло попереду. Ми вже навчилися впізнавати своїх за посмішкою і за кольором очей, справа за малим. Там біля причалу стоять мої кораблі, в призначений час ми рушимо в дорогу.

Валерій Пекар. Джерело

Добре розвиває тему про Світ доріг та Світ кордонів стаття Валерія Пекара “7 рівнів війни

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*