Головна » Новини » Як ми закінчили таборовий сезон

Як ми закінчили таборовий сезон

Доброго дня, друзі. Сьогодні я розповім вам про те, як пройшов наш заключний у цьому літньому сезоні табір – “Спас-2016”. Ця історія більше про маленькі перемоги дітей над собою і трішки – про їхні враження.

Спас

Загальна світлина на завершення. Дехто вже поїхав додому.

Традиційно, цей табір ми проводимо в кінці літа і завершуємо святкуванням Спаса 19 серпня. Крім того, ми вивчаємо, удосконалюємося і здаємо іспити з козацького бойового мистецтва “Спас”. Тому і табір – “Спас”.

Цьогоріч нас зібралося 46 чоловік з Рівного та Луцька. Невеличкий гурт старших учнів виїхав на місце завчасно, де під керівництвом тренера розбили табір. І, коли усі решта приїхали, майже все було готове. Завдяки цьому ми змогли своєчасно розпочати перше тренування.

Великі навантаження одразу давати не варто, тому розпочали з простих речей – зближення з супротивником. Дехто це називає “обертання в дерева”, а я – “обтікання дерев”. Можливо, це дещо різні речі, але вправа досить толкова для розуміння основних принципів рухливої бази Спасу – гойдка. Поступово ця вправа переростає у дещо складнішу – вервечку. Виглядає як бігання змійкою між деревами. Швидкість бігу зростає з майстерністю. Так само ускладнюється і сама вервечка.

українські бойові мистецтва

Виконання вервечки

Взагалі, на таборах, ми зазвичай проводимо три основні тренування: ранкова зарядка, обіднє (11.00 – 13.00) і вечірнє (17.00 – 19.00). Із зарядкою, думаю, усе зрозуміло. Кому не зрозуміло – слово “зарядка” використовується, бо ми “заряджаємося” на весь день. А руханка, про яку багато хто думає – це розминка перед основною частиною тренування.

ранкова зарядка

Початок зарядки. Шоста ранку.

Обіднє тренування у нас, зазвичай, ігрове. Тут ми граючись відпрацьовуємо ті технічні дії, які знадобляться у бойовому мистецтві. В деяких попередніх статтях розповідалося дещо про особливості таких занять. Сьогодні, пропонуємо переглянути ще одне видиво з новою грою – боротьба в упорі лежачи.

З цією грою особисто у мене є кумедний спогад. Якось, на навчаннях, сержант одного з найсерйозніших спецназів світу – британського SAS (щоправда, прикидався просто рейнджром) запропонував з ним поспарингувати. Дядько він суттєво крупніший за мене, тому довелося б туго. У зв’язку з цим запропонував пограти в наші ігри. У двох запропонованих мною він програв. Тому запропонував свою. Це була якраз боротьба в упорі лежачи. В ній він теж програв. Зате ми залишилися цілими і з гарним настроєм.

Якщо вам цікаво поповнювати свій арсенал козацьких забав – підписуйтеся на наш канал в ютубі https://www.youtube.com/channel/UCgLc1wsjeftzrSWdtI0Z_Xg або на сторінку Спас Рівне у фейсбуці – там теж є видиво. Ми там поступово викладаємо свіжовідзняті ролики з іграми.

Вечірнє тренування другого дня показало неготовність наших учнів виконати заплановану програму. Тому довелося її перероблювати. Причина була в тому, що зібралися діти з надто різним рівнем підготовки.

Тепер щодо того, що відпрацьовували в процесі занять зі Спасу. Це бойова акробатика – перекиди і падіння. Стійки. Ударна техніка руками і ногами, боротьба в стійці і лежачи. Основні прийоми для змагань.

бойові мистецтва

Бореться менша група. Спрощениа боротьба – на колінах.

Було у нас ще і нічне тренування. В ньому взяли участь лише старші учні. І то не всі – один не зміг прокинутися і встати 😉 Там використовували лише кілька ігор, які учать бою уночі – “Панас”, “Попихач у колі” і ще деякі специфічні спасівські речі.

бойові мистецтва

Старші відпрацьовують спортивну техніку

бойові мистецтва

Дівчатка удосконалюють копняки

Крім тренувань зі Спасу, у таборі проводилися інші заняття. Для цього ми придбали по кілька комплектів шашок, шахів і карт. Одного дня навіть провели турнір табору з настільних ігор. Пара переможців отримала банку згущеного молока.

гра в шахи

Кожен грає що більше подобається.

Крім того, діти мали можливість постріляти з пневматичних гвинтівок. Дехто навіть показав гарні результати.

кульова стрільба

Стріляємо з пневматики

А щоб розвинути дитячу фантазію та взаємодію, ми поставили їм завдання: поставити виставу казки “Коза-дереза”. Було три жанри казки – трагедія, бойовик, комедія і жахи. Якщо чесно, з “Колобком” на таборі “Джура” вони справилися краще 😉 Тим не менше пропонуємо вашій увазі жанр бойовик 😉

А вечорами, біля багаття, малята співали пісень і слухали “вечірню казочку”. Розповіді були різними – і про пластунів, і про характерників, і про війну на сході. А після театрального завдання, ми їм розповіли розшифровку “Кози-дерези”. Ви, наприклад, знали, що ця казка є бойовою і в ній зашифровано зміст і техніку рукопашного бою?

Під кінець табору розпочалася здача іспитів. У суботу – на право носити пояса, а в неділю – на перший ступінь молодика (початковий рівень майстерності у Спасі, всього є сім). Щоб отримати пояс, малята повинні були пробігти певну кількість разів (відповідно до віку) на курган з водою в роті, стати на скло і пройти по розпеченому вугіллю. В історичній науці такі іспити називають ініціаціями.

Кожне випробовування має своє значення і зміст. Курган, наприклад, вимагає показати силу волі. І, повірте, щоб вибігти на горбак зі схилом, який місцями доходить до 80%, треба мати неабияку силу волі. Бо коли переходиш на крок – забіг не зараховується. Але малята молодці – пробігли всі. Один з найменших, коли виник сумнів чи він біг, мовчки пішов і зробив це ще раз.

Ходіння і лежання на битому склі… Хтось з вас пробував? Тут у першу чергу потрібно повірити у себе і подолати страх. Хоч, як і у випадку з вугіллям, вони проходять відповідну підготовку, але віра в себе не приходить одразу. Діти змогли зробити перший крок до перемоги над собою. Видива цього разу не знімали, але можете подивитися як це пройшло три роки тому.

А наступного дня дев’ять старших учнів здавали іспити на перший ступінь молодика. Здало лише троє – один з Луцька і двоє з Рівного. Щоправда, один з них ще повинен буде отримати дві перемоги на змаганнях. Ну, а тепер, як і обіцяв, трішки вражень від дітей. Спочатку більш досвідчений.

А тепер – Іван, він вперше на такому таборі. Послухайте що йому було найважче.

І на завершення. Такі табори – це лише частина, хоч і важлива, козацької системи виховання підростаючого покоління. В них ми виховуємо впевненість у своїх силах, самостійність, вміння взаємодіяти і жити у колективі. Судячи з відгуків батьків, у нас це виходить. Але це лише початок довгої дороги. І таку роботу слід робити всім разом. Саме у зв’язку з цим хочемо подякувати за допомогу у проведенні табору управлінню у справах молоді та спорту Рівненської ОДА та батькам наших дітей, які долучилися до організації табору і його проведення.

Якщо вам сподобался стаття, підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*