Головна » Новини » Як ми їздили на бразильське джиу-джитсу

Як ми їздили на бразильське джиу-джитсу

Поїхали ми оце вчора на змагання з бразильського джиу-джитсу. І не просто, а но-гі. Ну, це там де без одягу японського селянина – кімоно, а в одязі сучасного европейця – футболка і шорти (хто і це не знає – короткі штани, вище коліна).

Змагання називалися гарно “LUTSK OPEN 2018 No Gi”. Організація була така нічогенька. Запросив нас Богдан Бальбуза – цілий керівник НА, він займається в клубі-організаторі. Ну, ми типу підготувалися – поборолися три заняття. Навіть спробували зрозуміти правила змагань. Повірте, для тупих (як я) – простіше зрозуміти правила греплінгу. Тут це можна, але якщо тобі більше років, а якщо менша – вали з ніг і тримай, бо все решта не факт що можна. Так ми зрозуміли. Один взагалі зрозумів, що бити не можна тільки на місці. Подумали хто хоче, вибрали кому треба. Коротше, поїхали втрьох (я четвертий).
На виході повилітали як пробка від шампанського. Ну це ж вам не морду бити – в боротьбі думати, виявляється, треба. За чим і їхали. На попередніх змаганнях був дещо інший досвід.

Литвинчук Захар перспективний хлопець, але в одному поєдинку його задушили, а в другому зробили болячку на руку. Сашко Крикавський здався, бо ребра ногами сильно стиснули. Рефері сказав, що качатися треба – від такого не здаються. Після п’ятого перегляду відео я зрозумів, що то були не просто ребра, а плаваючі ребра, а це у них заборонено. Але було пізно – у боротьбі думати тра 😉

Єдиний що хоч щось показав – Назар Матюк. І то, якби я не матюкався під час бою, то і там не виграв би. Тут окреме дякую рефері за розуміння – міг би дискваліфікувати борця 😉 У Назара було сім чоловік у категорії. В півфіналі виграв, у фіналі – програв.

Друге місце на виході. Одне на трьох чоловік. Суперник у нього був досвідченіший. Це видно. Толковий хлопчина. Нічого особливого – просто досвід змагань. Це те, за чим ми приперлися 😉

Що я вам скажу з цього приводу – було цікаво поборотися, але правила греплінгу, як на мене, цікавіші. Там хоч більше дозволено. В будь-якому разі ми вдячні організаторам – майже усе було чудово. Те, за чим їхали ми отримали – досвід. Кому цікаво – дивіться видиво. Кому ще цікавіше – підписуйтеся на мій канал Телеграм “Спас – козацька наука“.  Кому ж не цікаво – вибачайте за зайнятий час. На хвіст. Я нічого не робив – лише гавкав, але сьогодні прийшов до тями лише після 10 години. Ось вам і змагання.

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*