Головна » Бібліотека » Як ми святкували Купалу

Як ми святкували Купалу

Сьогодні я поділюся з вами історією про козацький варіант Купали. Як почав ходити по розпеченому вугіллю, що це дає кожному і для чого воно потрібно. Це історія про силу, яка дрімає у кожному з нас. І звичайно, кілька містичних фактів з Купальських ігор. 

Перше ходіння по вугіллю

Для мене, як і для всіх, це свято було пов’язано з 7 липня, дівчатами, вінками, водою і вогнищем. Довго не розумів взаємозв’язку найкоротшої ночі і Івана Купала. Доки розумні люди не пояснили – не плутай Різдво Івана Хрестителя з Купалою. Наш народ, в основному, прив’язував свята до астрономічних дат. А воїни, козаки – взагалі мали свій календар святкувань.

Так трапилося, що вперше з особливостями козацького свята познайомився лише 2008 року. Завдяки хлопцям з київського Спас-клубу “Арена”. Головним натхненником дотримання звичаю там був Віктор Михайлович Гончаренко. Людина складної долі, тренер бойових мистецтв з майже тридцятилітнім стажем. Якось він обмовився, що знає як ходити по вугіллю…

Коротше, ми його дотиснули. Училися на Купалу на Виноградарі. Був свій ритуал підготовки, певні вправи. По факту це була “пряма передача”. Але про пряму передачу знань я дізнався суттєво пізніше. Але наукове, чи майже наукове обгрунтування цьому феномену дав Валентин Тарасенко.

Коли Михайлович пройшов – ніби відкрився коридор, і я зрозумів – або зараз, або ніколи. Перший раз не повірив – надто просто. Потім був другий, третій… Але сказано – більше дев’яти не можна. Відчуття? Знаєте, як мурашки біжать по тілу? То в мене вони бігали геть по ступнях. Волосся стояло дибки і було враження, ніби тіло розпирає зсередини, а ноги потовщали вдвічі. При цьому – навіть натяку на опік.

Вуглеходіння на Рівненщині

У 2009 році я повернувся з Києва додому. А влітку, у нас був табір на полі Берестецької битви “Джура”. Дещо про цьогорічну “Джуру” є в статті “У який літній табір відправити дитину“. Тоді Купала випадав на таборі. І ми вирішили відсвяткувати. Усі, хто хотів, пішов до річки. Умова перша – святкування відбувається на стику 4-х стихій – землі, води, повітря і вогню. Відповідно, це має бути біля водойми, краще річки. По можливості – на пагорбі. Там і розпалюється вогнище.

Берестечко

Неподалік від цього місця ми святкували Купалу

Кажуть, що купальський вогонь має бути “живим”, тобто видобуватися тертям. Але ми цим не заморочувалися. Близько трьох десятків дітей швидко зібрали сушняку на ватру. Темніло і починався дощ. Доки вогонь розгорався, я пояснював чого ми тут зібралися і що будемо робити.

Купала

Дощ почався разом зі святом

За кілька хвилин полум’я сягнуло 4-х метрів. Але і злива була неслабенька. В процесі виконання пісні ми зрозуміли, що якщо підійти ближче до вогню, то каплі не долітають. Ніколи більше з таким не стикався.

Та козацьке свято – це не лише пісні. Це і змагання. Ми показуємо свою силу, спритність і витривалість. Старші змагаються з меншими. Відбувається навчання – козацький грай. Щоб зігрітися і розворушитися почали зі штовхача – всі проти всіх. Задача зайняти визначений клаптик землі і утримати на ньому ногу до команди “стій”.

Купала

Штовхач без рук. Незрозуміло, зате весело

Далі були інші забави, зокрема, бої на списах. Один малюк років 10 переміг близько п’яти старших.

Купала

Бій на списах

Двоє хлопців на фоні – вони проходили повз. Зупинилися, взяли участь у святі. Потім довго дякували. До цих пір не знаємо хто вони. Доки ми забавлялися, вогнище горіло. Воно було настільки сильне, що ми не ризикували стрибати крізь вогонь. Хоча, згодом робили це.

Купала

Стрибок крізь вогонь

Дочекавшись, коли можна було перелітати безпечніше, наші хлоп’ята почали стрибати. Ще в Києві, Віктор Михалович казав, що після кожного стрибка слід зануритися у воду. Тоді ми цього не робили – достатньо було води з неба.

Кожен стрибав як хотів. Хтось – як жабеня, хтось – як учили в школі, а хтось – перекидом.

Купала

У когось це виходило краще, у когось гірше – важливо пройти очищення вогнем.

В нашому випадку відбувалося очищення одночасно вогнем, водою, повітрям і землею. Але це був лише початок. Далі вогонь стих. Стих і дощ. Ми виконали ще деякі вправи і розгорнули вугілля. Чесно скажу – було страшнувато. Перед тим мене вели. А тепер потрібно було робити це самому. Ніби-то все було зроблено вірно… Доки я перевіряв свій рівень готовності – рукою об жар, першим пішов Олег Нагорний – голова федерації Бойового Гопака. За ним пішов і я, а тоді – решта. І знову – як по теплому піску. За нами потягнулася решта.

Купала

Ті, хто не вірить – перевіряє себе руками – своєрідне вітання з вогнем.

За хвилину – народ поперло і всі стали займати чергу. І ось тут почалося незрозуміле. Фотоапарат знімав тоді, коли хотів. Як наслідок – лише кілька світлин з людиною на вугіллі. Решта –  уже пройшов.

Купала

Це не стоять, це один уже пройшов повз фотоапарат, хоча кнопка натискалася в момент постановки ноги.

Ніхто не біг, усі йшли спокійно. Ніякого напруження, все легко і невимушено. Жодного опіку. Най меншому було 10 років. На середині обряду фотоапарат сам вимкнувся. Ніякі спроби увімкнути не діяли. Можливо, він хотів залишити свято лише нам. 😉 Що цікаво – коли ми закінчили і вирушили в сторону табору, він знову сам увімкнувся.

Потім були інші святкування. Знімали і відео. Наприклад, на Івана Хрестителя в Мізочі.

Було багато інших свят, здачі іспитів. Як тут – на Спаса, у спасівському таборі.

З того часу ми провели багато подібних заходів. І ми зробили для себе кілька висновків. Головний з них – коли свято робимо для себе – ніяких опіків, якщо на публіку – будуть. Так це трапилося на першому видиві та в інших подібних випадках. Та не все так просто з опіками – Олександр Притула розповідав, що опіки відбуваються в тих зонах, які пов’язані з проблемними органами. Одна мама, син якої попікся, перевірила це по карті активних зон ступні. Так що ця теза підтверджується.

А тепер:

Для чого це треба

Вогонь очищує та загартовує тіло. Як і вода, повітря і земля. Ви ж купаєтеся на Водохреща. Так само Купальський вогонь – дає силу і навіть лікує на цілий рік. Крім того – це боротьба зі страхом і зміцнення віри в себе. Використовується на крутих тренінгах особистісного росту. 😉

А іще – свято і обряди, виконані на ньому у правильний час, вцілому формують наш добробут. Думаю, цього пояснення поки-що буде достатньо. 😉 Решту ми розповідаємо для своїх і тих, кому це треба. Хочете навчитися ходити по вугіллю? Звертайтеся 😉

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*