Головна » Новини » Військово-патріотичне виховання в Рівному, або нас туди більше не запросять

Військово-патріотичне виховання в Рівному, або нас туди більше не запросять

Сумніваюся що ви в курсі, але в Україні прийняли концепцію національно-патріотичного виховання. Ну і освіта має якось під це прогнутися. Саме тому сьогодні в Рівному відбувся семінар-практикум керівників гуртків військово-патріотичного спрямування. Взяли участь 23 вчителі шкіл міста. Також запросили і нас 😉 Вони були нераді. Але все за порядком.

Ви напевно знаєте, що ми з багатьох питань співпрацюємо з ДАРом. Роботу ведемо в одному руслі, просто форми дещо відрізняються. І саме з їхньої подачі на цю міропріятію (саме так і має бути написано) запросили представників Рівненської обласної федерації козацького бойового мистецтва “Спас”.

Все почалося гарно. Коротка офіційно-теоретична частина, де я порадів за людей, що у них керівник допризивної підготовки – людина на своєму місці. А тоді нас провели до спортзалу, де пан майор показав варіант проведення заняття гуртка. Все чудово, методично грамотно. Одна фігня – в залі стояв галдьож. Знаєте хто теревенив? Правильно, запрошені, середній вік яких становив 45 років.

Розумію, що всі знають як правильно проводити заняття. Десятки років це роблять. Сам десь такий – методику нас добре в інституті вчили. Але гул в залі стояв такий, що я ледь втримався, щоб не гавкнути на вчителів.

На їхню біду наступним за графіком ішов я. І тут “старушку понєсло”. Коротко сказав, що таке Спас, особливості нашої роботи, розповів про форми і методи роботи, кілька разів упав на підлогу – для демонстрації заходів безпеки. Дядьки замовкли. Напевно тому, що говорив емоційно. А далі… їм не сподобалося 😉 .

Довелося сказати, що військово-патріотичне виховання – це робота на стику 4 міністерств. Освіти, молоді і спорту, культури і туризму та міністерства оборони. Тому обмеження освітніми інструкціями призводить до формалізації роботи. І якщо ви не спроможні вийти за рамки формалізму, то запихніть собі ті інструкції в “Дзінтарс” і пишайтеся. Напевно тут вони і образилися, бо уявлення не мають, що “Дзінтарс” – це латвійські парфуми.

Часу було мало, тому особливо в подробиці не вдавався – як політолог можу без підготовки говорити 2 години 😉 Розповів про те, що ми можемо проводити дитячі наметові табори там, де вони відмовляться через обмеження інструкціями. Розповів, що ми спроможні проводити спортивно масові заходи там, де вони відмовляться через можливий травматизм. З цього приводу порадив їм поставити дітей під скло і протирати пилюку. Бо навіть на уроках математики помирають діти, а винними роблять вчителів фізкультури.

А ще, довелося пояснити, що військово-патріотичне виховання – це робота протягом всього життя людини, а не лише 9-11 класи, як їм спустили згори. Тут мені уточнили – ні, ми починаємо з п’ятого класу – в системі гри “Зірниця”. Ви чуєте рівень? Якби начальство не спустило вказівку – фіг би вони задумалися про роботу з меншими дітьми.

Коротше я порекомендував їм бути чесними перед собою і не тратити час на формалізм, а провести його з сім’єю вдома. І не вестися на копійки, які ідуть за цю гурткову роботу.

І тут фраза: “А ви з дітьми так само говорите?”. Я не знав – ржати, чи матюкатися. Виявляється, я нечемно з ними говорив 😉 Як потім сказала одна з організаторів – треба увійти в їхнє становище, зрозуміти, вони ж не винні, вони обмежені інструкціями і особливостями ситуації. Блін, а чого мене ніхто не хоче розуміти? Чого ніхто не хоче увійти в мою ситуацію?

Набридло бути толерантним до совка. Доки ми мовчимо – вони гублять наших дітей у школах. Гублять байдужістю, формалізмом та своїм совковим страхом. Страхом за роботу, за зарплату. Вам подобається, коли ваших дітей учать боягузи? Люди, які бояться взяти відповідальність на себе і зробити щось більше, ніж це передбачено сраними інструкціями? І ці люди будуть навчати військовому патріотизму ваших дітей… Не матюкатимуся, але ви зрозуміли.

Позитив: поговорили з директором колегіуму – почнемо спільну роботу по створенню класу військово-патріотичного виховання. Назва, звичайно, дуже груба і попередня, але потрібна для пояснення напрямку роботи.

Які думки? 😉

1 комментар

  1. жостко і правдиво ніхто не любить

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*