Спас Рівне Бойове мистецтво козацьких розвідників – пластунів
Чи потрібно дітям вивчати тактичну медицину? З чого починати навчання? Для чого це їм? Як краще провести заняття? Погодьтеся, що питання неоднозначні. І кожен дасть свою відповідь на це питання. Сьогодні розповім про те, як ми це зробили.
Насправді, над цими та іншими питаннями ми не задумувалися. Просто взяли і провели заняття. Все почалося з того, що мені зателефонував представник організації “Білі берети – Рівне” Юрій Тарасюк і запропонував зробити добру справу. Прикинули по графіку і призначили на середу. Спочатку заняття з групою 6-8 років, а потім – 9-13.
Невеличка ремарка – у нас в принципі плануються подібні заняття, ми їх навіть проводили на літніх таборах. Але є невеличка заминка – у нас недостатньо інвентаря. А тут – така пропозиція. Тим більше, що білі берети мають досвід роботи з різними віковими групами.
Прийшли до нас Тетяна Тарасюк та Світлана Пікула. Судячи з інтонації розповіді – у дівчат дійсно є досвід роботи з малечею 😉 Все почалося з того, що Таня стала розповідати про кровотечі. Чим відрізняються кровотечі з пальчика, з ноги чи голови. Які з них є критичними для життя, а які ні. Дітки одразу включилися в розмову. Тут їх було складно зупинити 😉 Тим не менше ми дійшли до критичних кровотеч і пояснили в яких місцях накладається джгут.
Головною тезою було те, що ви кудись ідете, а тут потрібно надати допомогу людині, а у вас нічого немає. І найпростішим є звичайне перетискання ноги чи руки вище поранення. Звичайно, що найскладніше було працювати з меншою групою. Їхня увага зосереджується лише на дві хвилини. Але шляхом постановки різних завдань, ми успішно завершили заняття. Малеча була у захваті.
Менша група – Лев і Богдан “зупиняють кровотечу” Максиму
Старшим теж сподобалося. Напевно сподобалося і білим беретам, бо захотіли продовжити навчання уже в цю п’ятницю. Цього разу тема занять буде – дихальні шляхи. Щоправда, лише для старших. Як би там не було, рівненські спасівці окремо дякують “Білим беретам” за допомогу і корисні заняття.
Наша позиція проста – колись, заняття з медичної підготовки і рукопашного бою зникли навіть в армії. До чого це призвело – ми всі знаємо. А як показує досвід, травми трапляються не лише на війні. Тому питання надання допомоги пораненій людині до приїзду лікаря є важливим для всіх. Особливо для дітей.
Крім того, ми знаємо про те, що тут іде мова про домедичну допомогу, а тактична медицина – це дещо інше 😉
Якщо ж ви хочете, щоб ваша дитина не просто вміла себе захистити, але й розвивалася різносторонньо, ми запрошуємо до нас на заняття.
Сподобалася стаття? Підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.
А чи є у “інструкторів” відповідні сертифікати ( цивільні, діти) .
Юра Поліщук попросив розмістити його коментар тут. Розміщую.
Провів бліц-опитування серед медиків на нулі. Ні в кого, курча маць, нема міжнародних сертифікатів по такмеду.
Як ми тут хлопців вчимо, як самі працюємо? ))
Жах.
Цікаво, а багато “ліцензійних” тактичних медиків мобілізувались? Не в госпіталь, а по підрозділам?
Р.S. Шановні тренери від тактичної медицини! Припиняйте мірятись піськами і займіться справою. Вважаєш, що хтось щось робить невірно – сконтактуй, поспілкуйся. Розумні небайдужі люди завжди знайдуть спільну мову. Лиш дурні влаштовують прилюдний срач, дискредитуючи саму ідею поширення знань та формування навиків надання долікарської допомоги.