Головна » Новини » Як природа розігнала шабаш під Берестечком

Як природа розігнала шабаш під Берестечком

Ви задумувалися чому урочистості на полі Берестецької битви кожного року закінчуються дощем чи грозою? Минулого року град зігнав Ляшка зі сцени. Цього року захід також закінчився грозовим шквалом. Місцеві мешканці розповіли нам одну таємницю. “Шабаш дійсно на костях”…

Ляшко

Світлина з урочистостей 2015 року. За кілька хвилин град зжене політика зі сцени. Хоча він тримався до останнього.

Але трішки передмови. Уже третій рік поспіль, рівненські федерації козацького бойового мистецтва “Спас” та Бойового Гопака, проводять вишкільний табір “Джура”, присвячений річниці битви під Берестечком в останній тиждень червня. Тоді, коли почалася битва. До того таборування проводилося “як годиться” – на дев’ятий тиждень після Пасхи. Головною причиною такого рішення було бажання позбавити дітей сумнівного задоволення бачити п’яні обличчя “святкувальників”.

А цьогоріч, так співпало, що наш захід збігся в часі з офіційними урочистостями. І ось тут починається моя історія. Думаю, не варто особливо поширюватися про особливості “гарного фестивалю”, як сказав продавець китайських капелюшків. Все було як завжди – торгівля, атракціони-каруселі, служба в храмі та політики-концерти і спека.

Та ж ні, додам фарб. Місця торгівельних точок було розмежовано централізовано уже в п’ятницю. Зранку в суботу торгівці розставлялися – китайські сувеніри, вишиванки, капелюшки, сири, меди, шашлики, віночки умивальники, машинки, каруселі, батути, солодка вата, пиво, соки, води тощо. Коротше не було лише виробів важкої промисловості. А так – повноцінний базар. Паралельно ставиться сцена для політичного балабольства.

В неділю почалося все зрання. Спека неможлива, пройти… бувало й більше – пройти можна. Служба в храмі, поруч бухають – хто воду, а хто й горілку. Торгівля повним ходом, каруселі працюють, діти верещать, коні ржуть, козаки стріляють з гармат, луків, метають списи і потіють на сонці. Та найбільше страждають оператори “Рівне-1”. У них реальне пекло – втекти не можна, треба знімати і слухати що брешуть зі сцени і сховатися нікуди. Хлопцям дійсно співчуваю.

О 14 годині на обрії появилися чорні хмари. Хвилин за двадцять небо потемніло. Вітер гнав стіну пилу на збіговисько “святкувальників”. Я це спостерігав на віддалі метрів 800, з перекатів річки Пляшівка, куди повів сполоснутися десяток дітей. Складалося враження, що природа хоче знести весь той базар. Намети зривало і перекидало все, що не було ретельно закріплено. А злива розганяла святково одягнених гостей. Дерева гнулися майже вдвоє. Деякі навіть поламалися. За кілька хвилин усі повтікали. І шквал почав затихати.

Наш табір традиційно стояв біля Пляшівської школи. Це близько восьмиста метрів від базару. І було чітко видно, що це межа грози. Все що далі – зачепило суттєво слабше. Складалося враження, що когось чи щось цікавив лише натовп біля храму. Але все це дуже суб’єктивно.

Тепер трішки фактів для об’єктивності. На поле Берестецької битви їжджу з невеликими перервами починаючи з 1994 року. Було по-різному. Але чомусь у пам’яті відклалося, що в неділю, день офіціозу, в обід має бути дощ чи дощ з грозою. Суботній вечір найбільше був насичений піснями. І саме там ми помітили, що виконання “Шабелини” викликає зливу наступного дня. Так ця пісня отримала заборону під час таборувань 😉 Але як ми не старалися, а дощ в неділю приходив. Часто з градом.

Гроза під Берестечком

Патріарх повертається в храм. Ззаду хмара. За кілька хвилин почнеться.

Сказане вище підтвердив один з мешканців Пляшевої. Вони теж давно помітили цю дивну особливість. За його словами – як тільки попи покладуть квіти до пам’ятника, починається дощ, град чи гроза з вітром. Коли всі роз’їхалися, ми випадково з ним розговорилися. Дядьку понад 60 років. Багато цікавого розповів. Як одна жінка шукала золото під виглядом копання ставочків. Золото не знайшла, зате копанки лишились до цих пір. І про “бандерівську дорогу” – чули про таку?

Та найбільш цікавим виявився інший факт. Виявляється, що там де зараз проходять урочистості і на асфальтованому майданчику танцюють політєгі, до початку 60-х років минулого століття було польське кладовище. Воно починалося якраз там, де сцена з Ляшком. А десь у 62-63 роках, як тоді часто бувало, ті могилки зрівняли бульдозерами. То як думаєте, варто влаштовувати шабаш на костях? Чи, вважаєте, що то не шабаш? Але ж на костях…

І на завершення – не звинувачуйте у всьому торговців. Якби ви не купували – вони б там не стояли. Саме тому ми максимально обмежили присутність наших дітей на тому базарі.

Післямова: здається, минулого року слухав майже півгодинну промову патріарха. Лише 1 раз прозвучало слово “козаки”. Там явно щось не те відбувається.

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*