Головна » Новини » Як гартується характер дитини

Як гартується характер дитини

Часто, ми бачимо наших дітей у звичних для них умовах. Це зона комфорту. Поруч усі свої, безпека і відсутність необхідності напружуватися для виконання якихось складніших задач. Поступово вони звикають до того, що усе дається просто так. Але насправді, у цьому житті усього потрібно досягати, прикладаючи багато зусиль. А як же формується характер людини-“досягатора”?

Одразу попереджаю, ця стаття не дає відповідь на усі питання. Тут є лише кілька думок на основі одного з прикладів. Але вони важливі. Важливі у першу чергу для батьків, які хочуть виховати зі своїх дітей самодостатніх і впевнених у собі людей. І почну свою розповідь з того, як ми поїхали на Всеукраїнський фестиваль бойових мистецтв “Булава” у смт Калинівка Васильківського району Київської області. В рамках фестивалю відбувався чемпіонат Київської області з українського рукопашу “Спас”, змагання з шабельного бою і з панкратіону (розділи греплінг і традішн).

На початку нашої історії задайте собі питання: ви хочете доглядати дитину до сорока років, чи все-таки хочете бачити її життєві досягнення?

Коротенька передісторія заходу. Організатором був Олег Чернишенко – керівник Козацького лицарського клубу Київської федерації “Спас”. Олег живе і тренує у Фастові. Але так трапилося, що місцева влада Фастова зробила усе, щоб фестиваль не відбувся. Але ж спасівці шукають можливості, а не причини. Тому Олег знайшов можливість співпраці з владою Василькова.

Не знаю як подібні речі відбуваються у вас, але навіть в Рівному такого рівня підтримки національної культури немає. Там реально проводилися наради і робилися конкретні справи місцевими чиновниками для того, щоб фестиваль став не просто галочкою у списку, а справжньою подією у житті району. Олегу навіть пропонували перебратися до них на роботу. Не буду втомлювати вас подробицями, але там де втратили одні – інші отримали.

Нам, рівнянам, теж було весело добиратися на фестиваль – Укрзалізниця, як завжди, не мала квитків. Навіть коли вони були. Тому ми скористалися знайомством з нашими волонтерами і знайшли автобус. В результаті помістилися в бюджет, запланований на залізницю.

Всього, нас поїхало на змагання 22 чоловіка – 18 дітей і 4 дорослих. Відбір спортсменів відбувався просто – хто хоче. Звичайно, мені, як тренеру, хотілося взяти туди побільше. Бо ми їхали туди за змагальною практикою. Але не усі батьки виявилися готовими відпускати свою малечу так далеко від дому. Отже, думка перша: якщо ви хочете мати самостійну і відповідальну дитину, давайте їй більше самостійності, відпускайте її частіше подалі від себе.

Коли ми зранку в суботу прокинулися уже у спорткомплексі ім. Івана Піддубного у Калинівці, то там уже не спали миколаївські спасівці 😉 Згодом підтягнулися команди з Дніпра, Запоріжжя, Білої Церкви, Фастова, Миронівки, Києва і Донецької області.

Приміщення комплексу невелике, але дуже гарне і толкове. Великий зал – килими, боксерський ринг, до двох десятків різного типу мішків. Три малі зали з різним призначенням, роздягалки, душові, туалети… У Рівненській області не доводилося бачити настільки якісно облаштованого комунального приміщення для занять бойовими мистецтвами. А це лише селище міського типу…

Доки наші дітки прокидалися-гралися-снідали, ми запускали процес змагань. Так вийшло, що першим видом, у якому взяли участь рівненські спасівці, став шабельний бій. Давно наші хотіли побитися на шаблях, от вони і отримали таку можливість. У чому особливість? Та у тому, що вони не готувалися до такого. Чому не готувалися? Спеціально. Метою було поставити дітей у ситуацію контрольованого стресу. Але для них це мало бути черговою забавкою.

шабельний бій

Змагання з шабельного бою

Думка друга: щоб розкрити особливості кожної дитини, їм потрібно давати можливість гратися. Будь-яка складна задача легко вирішується, якщо вона вирішується у ігровій формі. Завдяки таким умовам у них починають відкриватися приховані якості, про які ми часто не підозрюємо. У цих змаганнях, незважаючи на відсутність спеціальної підготовки і високу конкуренцію (до 20 учасників у категорії) рівненські спасівці вибороли три перших місця.

Тільки не думайте, що про малят не переживали. Кожен з них отримав настанови перед поєдинками. Про важливість цих настанов можете почитати у статті “Чемпіонат України, або чому важливо слухати старших“.

бойові мистецтва

Великий зал перед змаганнями

Далі, доки ішли змагання з розділів панкратіону на великому килимі, ми почали змагання зі Спасу у малому залі. І відкрили їх найменші – діти 2007-2008 років народження. Найменш досвідчених наших малюків випускав на бій і підтримував Василь Венгерський, він тренує Спас на Ювілейному, у ЗОШ №19. Люблю найменші категорії – тут діти показують себе справжніх. Цього разу мої очікування навіть перевершили себе – мої хлоп’ята показали свій бійцівський дух. Особливо ті, хто не мав досвіду змагань з рукопашу чи мав за спиною лише одні змагання.

Спас

Поєдинки найменших у малому залі

Тренери, в основному, судили , тому підтримку діти мали лише від старших друзів. Повірте, це було щось неймовірне. Хлопці, які часто лінувалися на заняттях, в незвичних для себе умовах показували зовсім інші результати. Дитяче бажання перемогти дозволило побачити їх справжніми – тими, хто в майбутньому стане лідером. Вони змогли показати наскільки виросли над собою за цей рік.

Незважаючи на поразки у поєдинках, вони змогли перемогти себе і стати на одну щаблинку вище у своєму розвитку. І тут, доречним буде не зовсім очевидний висновок: у розвитку характеру дитини важливе оточення, колектив, який буде її підтримувати, колектив однолітків і старших друзів, однодумців. Якщо ви шукаєте куди віддати дитину на заняття – зверніть увагу на внутрішню атмосферу колективу. Підтримка друзів допомагає рости і розкривати кращі сторони особистості. Це важливо.

А далі у нас було урочисте відкриття і показові виступи спасівців у парку, поруч зі спорткомплексом. Там зібралося більше тисячі місцевих мешканців, проводилися конкурси, виступи аматорських колективів, метання ножів, стрільба з лука, виставка-продаж робіт народних майстрів і навіть можна було поласувати місцевим кулішем.

Після невеличкої перерви закінчилися змагання з панкратіону, і ми перемістилися у великий зал, де продовжили поєдинки на двох килимах. Тут уже було все серйозніше. Старші учні змогли показати кращу техніку. Більше того, вони мали можливість позмагатися з представниками інших стилів і клубів бойових мистецтв з Київської області. А серед них були і спортсмени, які успішно виступають і на міжнародних змаганнях. Наші спасівці змогли достойно себе показати у поєдинках з представниками клубів панкратіону і змішаних єдиноборств.

Можливо, комусь видасться дивним, але мене, як тренера радували не лише перемоги моїх учнів, але і їхні поразки. Нажаль, не було можливості зняти достатньо якісне видиво поєдинків для показу і аналізу. Важливим у поразка є те, як вони відбуваються. Так, наші дівчатка попали у категорію зі спортсменкою, яка має суттєво вищий рівень підготовки. Але вони достойно програли поєдинки і отримали неоціненний урок на майбутнє.

Юрій Пашковський нарешті зміг перемогти у додатковому часі свого супротивника із Запоріжжя Максима Литовченка. Він йому поступався два бали три змагання поспіль. Ось один з їхніх поєдинків

А Конкретний Ботан, взагалі здивував, не лише тренерів, але й суперників. Його робота на килимі настільки ж відрізнялася від роботи на тренуваннях, як і відео у нього на каналі – від його звичної поведінки. У звичайному житті Ярослав дуже тихий і спокійний хлопчина. А тут – такого натиску з його сторони ніхто не очікував.

Я не згадав, але з нами, у складі команди Рівненської області їздили троє представників клубу змішаних єдиноборств “Pride” з тренером Авророю. Її ви могли бачити на нашому відео “Козацька зарядка“. Завдяки їй, ми і маємо більшість світлин і відео поєдинку Насті Шевчук з Настею Голінко з бійцівського клубу “Арена” (Миронівка). Аврора – це ще один приклад того, як тренер може бути не просто наставником, але і другом для своїх учнів.

Звідси – четверта думка: у вихованні дитини, важливо її любити, але при цьому залишатися вимогливим і авторитетом. Діти відчувають любов і тягнуться до неї. Пам’ятайте про це завжди, особливо підбираючи для своєї дитини гурток, секцію чи клуб.

Ну, а у нас змагання з українського рукопашу “Спас” закінчилися з таким результатом:

змагання спас

Команда Рівненської області після нагородження

1 місце: Матюк Назар, Пашковський Юрій, Храпко Олександр, Литвинчук Захар, Скомаровський Максим (Pride) і Мухтаров Владислав (Pride).

2 місце: Шевчук Анастасія і Крикавський Олександр

3 місце: Матюк Тарас, Ткачук Ярослав, Нерчук Дарина і Бортник Світлана (Pride).

І на хвіст, думка п’ята: не треба розповідати дитині якою вона має бути – тільки особистий приклад. Це один з принципів української народної педагогіки. Якщо ж ви хочете навчитися Спасу в Рівному – заходьте на цю сторінку і обирайте що для вас підходить.

Дякуємо організаторам за чудовий захід і можливість навчитися чомусь новому. Робота продовжується.

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах. 

А ще, підписуйтеся на наш канал у Ютуб.

При передруку статті наявність активного посилання на оригінал обов’язкова.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*