Головна » Новини » Берсерки і запорозькі козаки в Рівному

Берсерки і запорозькі козаки в Рівному

Козаки, як діти малі – хлібом не корми, а дай погратися. А діти малі – як козаки – все силами міряються.  Ось так і ми – зібралися вшанувати предків на Кургані Леля, та й давай змагатися. Перший день – на шаблях, і списах, а на другий – штовхатися і битися. Про це і буде розповідь з багатьма світлинами.Це давня традиція – мірятися силами. У зв’язку з дощем, ми перенесли “Котигорошка” на неділю. Тому змагалися на двох килимах.

Спочатку про змагання зі Спасу

На них зібралося дуже мало –  35 учасників. Зате з семи організацій-клубів-секцій. Господарі – два рівненські спас-клуби, школа Бойового Гопака “Сварог”, клуб бразильського джиу-джитсу “Pride”, центр єдиноборств “Удар”, клуб ММА з Сарн “Берсерк” та клуб “Еней” з Вінницької області.

Категорій було небагато, але вдалося надати змагальну практику всім учасникам. Зрештою, це було те, заради чого це все організовувалося. А ще – себе показати і на інших подивитися 😉 Себе показували в основному для батьків. Найбільше хвилювалися мами.

дитячі змагання

Подивіться як вболівають мами

змагання зі Спасу

Вболівали і маленькі сестри

змагання зі Спасу

Вболівали сім’ями

Хоча, хто більше переживав – спірне питання. Друзі, тренери, чи самі спортсмени. А ви що скажете?

Тренер зі Спасу

Тренер Сергій

Тренер ушу

Тренер Михайло

Тренер

Тренер Аврора

Тренер ММА

Тренер Антон

Тренер

Тренер Олександр

спортсмен

Максим, який вперше бився

змагання зі Спасу

В учасників завжди багато переживань

вболівальники

Вболівальник Влада

Зазвичай, мами мало розуміються в одноборствах, але найбільше переживають. Яка мама не переживатиме, коли її дитину б’ють? Батьки до цього ставляться спокійніше. Вони розуміють, що їхні сини мають пройти чоловіче виховання. І де іще можна випробувати себе, як не на змаганнях?

І зовсім інакше до цього ставиться тренер. Ця дитина проходить у нього навчання. Він знає що кожен з них вартий, що вони можуть, що знають і що вміють. Тренер бачить кожну (або майже) помилку, кожну втрачену можливість, невиконану комбінацію чи прийом. Часто, тренер не може втриматися від підказок. Іноді дуже емоційних 😉 А що скажете робити, якщо тим дітям постійно кажеш-кажеш, учиш-учиш, а вони не слухають? Знають-вміють, а не роблять. 😉

Ось, наприклад, Саша – сказано було – не стрибати, бо удари в стрибку ще треба довго учити, вони мало ефективні на змаганнях. А він стрибає. Чого стрибав? Тобі казали не стрибати? Тебе, блін, три рази упіймали на однаковому стрибку! Ти хоч іноді думаєш? Мало того, у цього хлопця краще іде кидкова техніка, а він лізе в ударку.

Кидок підхватом ніг

Упіймали на стрибку

Або Микита, якого “кинули під танки”, бо його товариш пішов додому. І потрібно було закрити товариський бій. А вага супротивника на 10 кг більша. Микиту двічі кинули і він виходив із захвату, як учили на тренуваннях. Зовсім трішки не вистачило, щоб закінчити вихід задушливим. Зате, як приємно було бачити, що він це робить!

Вихід з утримання

Микита знизу

Також приємно було спостерігати за “берсерками”, які всі троє вибороли перше місце. З сарненськими хлопцями вперше довелося зіткнутися взимку, на чемпіонаті України з вільного козацького бою за правилами Бойового Гопака. Там вони також перемагали раз за разом. Саме тому і запросив їх до нас. Неоднозначність назви клубу, напевно, не розуміє і їхній тренер.

Сарни – це Полісся, той регіон, де за Геродотом чоловіки раз на рік перетворювалися на вовків. А “берсерки” – це “одягнені у ведмежу шкуру”, згідно зі скандинавською традицією. Крім них були ще “вовкоголові” – “ульфхеднари”. Їх також називають берсерками. Колись, ми надрукуємо статтю Володимира Повєткіна про берсерків і бойовий транс 😉

Повертаючись до змагань, скажу, що кожен боровся як міг. Хтось плакав і боявся виходити на килим. Хтось з величезними від страху очима ішов на поєдинок і перемагав чи програвав. Хтось робив це впевнено і запекло.  Хтось бився самостійно, а хтось потребував підказки. Звичайно, що призові місця дісталися не всім. Але перемогли усі ті, хто вийшов на змагове коло – вони зробили прший крок до перемоги. Перемоги над собою. Перемігши себе, можна подолати будь-що і будь-кого.

Ну, а нашою задачею було об’єктивне суддівство. Заради цього приїхав член суддівської ради Всеукраїнської федерації “Спас” Василь Прокопенко. У переддень він провів суддівський семінар. Ми про це розповідали у статті “Як козаки ганяли хмари, а жінки в лаві стояли“. Василь справжній козак, людина, яка зробила себе. Принаймні, так каже Олександр Притула. Зрештою, наша задача була виконана – за відгуками представників команд, суддівство було об’єктивним.

Запорозький козак

Запорозький козак Василь Прокопенко на передньому плані

Козацька боротьба для найменших “Котигорошко”

Як говорилося вище, проходила вона паралельно зі змаганнями зі Спасу. Змагалося 64 малюка з чотирьох клубів. Чим менші діти, тим вони емоційніші. Відповідно, іноді доводилося підпрацьовувати психологом 😉

Котигорошко змагання

Дехто навіть плакав

А як вони кричали, підтримуючи один одного! З успіхом перекрикували звукопідсилюючу апаратуру 😉 А ще, вони майже спокійно сиділи і чекали своєї черги. Бо кожен знав – зараз можуть викликати.

Вболівальники

Вболівають і чекають

Змагання з Котигорошка проходять відносно швидко – шістдесят з лишком учасників закінчили за дві години. І через дві з половиною після початку – уже були нагороджені.

нагородження

Загальна світлина

А особливістю цього напрямку у Спасі є те, що ми нагороджуємо усіх. Просто хтось отримує лише грамоти за участь, а хтось ще й медалі – за перемогу. Тому задоволеними залишаються усі. Так само, як і Лев з мамою.

нагородження

Мама, Лев і посмішки

Нашим світлинкарем був Павло Кошкарьов.

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*