Головна » Військова справа » 7 днів військово-патріотичного табору

7 днів військово-патріотичного табору

Як спочатку діти боялися, а в кінці – повертатися не бажали. Страх в очах, тремтіння рук і несприйняття команд мінялися на зацікавлення, захоплення і просту радість. Звичайно, що така реакція була не у всіх, і не одразу. А як би ви реагували, якби вам вперше дали кинути гранату? Нехай страйкбольну, але ж вибухає. 

За день до початку

Була остаточна закупівля продуктів. Крім необхідного, згідно меню на 70 чоловік, взяли 45 банок згущівки і 3 літри меду. Прикинули, за досвідом попередніх таборів, вирішили відправити команду з 5 чоловік на постановку наметів. З цим завданням вони впоралися.

День перший

Традиційно, виїжджали від 12 школи Рівного. Першою прибула делегація з Миколаєва – ще о сьомій годині потягом. Далі почали збиратися решта. Не зважаючи на те, що табір проходив за підтримки Міністерства молоді та спорту України і бюджетом передбачено відшкодування дороги, більшість прибула на своєму транспорті. Найкумедніша ситуація трапилася з дівчатками з Борисполя. Вони хоч і не вперше на наших таборах, але одна з них не хотіла виходити з машини 😉 Останніми добралися представники МЦН “Гайдамацька Січ” з Одеси на чолі з Вадимом Кіровим. Теж їхали своїм бусом.

Година на збори, інструктаж, розмови з батьками і таборовики виїхали автобусами в Березнівський район Рівненської області – місце народження Тараса Бульби-Боровця – отамана УПА “Поліська Січ”. Саме 75-ій річниці створення цього партизанського руху був присвячений табір “Останній отаман “Поліської Січі”. Взагалі-то він був єдиним. Але це вже ми тупанули, коли писали проект на Міністерство – потрібно було терміново придумати назву. Написали як попало в надії на те, що потім змінимо. Але через бюрократичні нюанси так і залишилося.

Коротше, колона автобусів і машин поїхала на місце. Прибули. Почалося облаштування табору – кухня, туалети, дрова, розбиття на ланки. Згідно із задумом – представники 14 областей мали бути перемішані для кращого знайомства. За результатами – подружилися вони уже на четвертий день.

військово-патріотичний табір

Хтось рубає дрова, а хтось сачкує 😉

На вечір понеділка всі господарські та організаційні завдання було виконано. Погодили план занять на вівторок, призначили чергових, офіційно відкрили табір підняттям пропору. Доречі, прапор табору був жовто-блакитним, а не синьо-жовтим. Причини були пояснені дітям на шикуванні. Як думаєте, що ми сказали? 😉

День другий

Почався з руханки і ранкового туалету. Все стандартно. Діти засумували, а ще й дощ намічався. Перед дев’ятою приїхали інструктори з ГО “Рівне-такмед”. Поговорили з ними. План занять до обіду коту під хвіст 😉 Усі чотири години з молоддю працювали лише вони. Зате якісно.

тактична медицина

Сердцево-легенева реанімація на манекені під англійську пісеньку

Учили діям при критичній кровотечі, знайомили з турнікетами, їх застосуванню, серцево-легеневій реанімації, евакуації пораненого з поля бою і багатьом іншим корисним речам, які можна застосувати і в повсякденному житті.

тактична медицина

Спроби евакуації пораненого. Це вони ще не вчили переповзання 😉

Хтось виконував поставлені завдання вперше, а комусь довелося згадувати пройдений матеріал. Як би там не було – таборовикам сподобалося. А ми за це покормили інструкторів смачним обідом.

З третьої години ми почали заняття по колу на трьох учбових точках. Тут уже пішло веселіше, незважаючи на дрібний дощ. Перша учбова точка – переміщення у складі групи, розгортання у бойовий порядок, дії під час вогневого зіткнення.

тактика дій малих підрозділів

Спочатку пояснювали на камінчиках хто що робить

тактика дій малих підрозділів

А потім відпрацьовували дії по ланках

Ці питання потім відточували і на інших заняттях. Але найскладніше було почати 😉

Друга учбова точка теж була веселою – там відпрацьовували бойову акробатику. Падіння, перекати, переповзання. Як показав досвід бойових дій – найбільш потрібна річ з рукопашного бою у сучасній війні.

бойова акробатика

Переповзання по-пластунськи

За вміння падати на жорстких поверхнях нам неодноразово дякували солдати, які повернулися з АТО.

бойова акробатика

Учимося падати на спину, щоправда світлина з іншого заняття

А на третій учбовій точці були питання поводження зі зброєю. Один з інструкторів Рівненської федерації “Спас”, який уже другий рік в АТО і вирвався до нас у відпустку, учив дітей правильно тримати автомата, прикладати його до плеча, цілитися, переводити напрямок вогню так, щоб не допустити випадкового попадання по своїх. Також готував до стрільби навскидку і прицілюванню двома очима.

поводження зі зброєю

Для більшості така наука вперше, тому видається марудною і нецікавою. Назавтра вони уже використовуватимуть це при стрільбі.

А після вечері була розповідь місцевого краєзнавця, реконструктора і просто доброго велетня Олександра Сосновчика про Тараса Бульбу-Боровця, повстанців на Поліссі і їх операції. Такі розповіді і бесіди були кожного вечора. Хоча, іноді, ми розповідали таборовикам і про характерників та пластунів – козацьких розвідників. Задачею було показати зв’язок епох в українській воїнській традиції.

День третій

Зрання приїхали наші давні товариші страйкболісти. Привезли кучу приводів і 6000 тисяч набої до них. Ми знову працювали на трьох учбових точках. Повторювали дії зі зброєю і кидали страйкбольні гранати, відпрацьовували нові тактичні дії – відступ і відрив групи від вогневого контакту і, власне, стріляли з приводів.

страйкбольні гранати

Такі гранати ми училися кидати

метання гранат

Все відбувалося по команді і виглядало десь так.

Тут уже очі дітей розгорілися – не кожен день тобі дають кинути гранату. Нехай і несправжню 😉 Деякі дівчата геть пищали – хотіли кинути, але боялися. Якраз в цьому випадку допоміг командний голос, групове виконання і дії по розділах. Ви б бачили їхні очі після першого кидка – маса задоволення 😉 Другий раз пішло веселіше.

На стрільбу наші товариші привезли зброї на суму близько 100 тисяч гривень. Приводи були різні – від АКМ до МР5. Після короткого інструктажу, хлопці і дівчата по дві ланки виходили на вогневий рубіж. Задачею було вразити мішені (дерева) на відстані 30-50 метрів, цілячись двома очима.

військово-патріотичне виховання

Стрільба навскидку.

Хтось стріляв сам, а комусь доводилося допомагати.

страйкбол

Найменший учасник табору – Богдан з Миколаєва.

Богдан наступного дня, під час тренувальних боїв з пейнтболу (5 на 5), вразив трьох супротивників з п’яти. Цікавим моментом стрільб було те, що сотня кульок у наших стрільців закінчувалася дуже швидко. 😉 Видно дуже хотіли постріляти.

Страйкболістів ми також покормили смачним борщем за гайдамацьким рецептом. Після обіду знову була тактика і розбирання автоматів. Крім того – поділ на команди і вироблення тактики на завтрашню теренову гру. Хоча вона почалася завчасно – з вивідування планів супротивника. Шпигунів, яких було спіймано змушували присідати чи відтискатися 😉 А увечері – чергова розповідь і пісні в колі.

День четвертий

Він був головним у нашому таборуванні. Його найбільше чекали, до нього готувалися, він мав бути основою для розуміння того, що діти відпрацьовували. Теренова гра з використанням пейнтбольних маркерів. Велика 30 на 30. Організував нам її пейнтбольний клуб “Отаман”. Їм, звичайно, довелося піднапрягтися, щоб зробити це, але такий досвід вартий того. Всього використано було 14 тисяч кульок. Додатково хлопці знімали видиво. Обіцяли до кінця тижня зробити ролика.

Спочатку був інструктаж, переодягання і пробні бої 5 на 5. Що можна сказати… Перестали діти грати “у війну” по дворах 😉 комп’ютерне покоління 😉 Лише одиниці використовували хитрощі. Але нічого – навчаться.

пейнтбол

Інструктаж перед грою

Нажаль, нормальних світлин не вийшло в процесі гри, тому просто розповімо. Команди висувалися на рубежі початку гри. В бойових поядках кожної стояв прапор, який потрібно було захопити і принести до свого. Тоді команда виграє. Якщо чесно, ми не очікували, що хтось переможе. І були неправі.

Після деякого гальмування, команда “жовтих” провела успішний удар з лівого флангу і тилу, “знищивши” не лише тих, хто був на тому краї, а й охоронців прапора. Завдяки цьому вони успішно перемогли. Радості не було меж. Але ж кульки ще залишилися. Тому до команд долучилися інструктори і бій пішов по новому колу. А після того – воювали усі проти всіх до останнього набою.

пейнтбол

Світлина після гри

Пейнтболісти відмітили, що наші вихованці найбільш організовані з усіх груп, з якими їм доводилося працювати. Дрібничка, а приємно.

Друга половина дня пішла на купання і тактику. В процесі до нас завітали на куліш учасники конференції, яку організовувало управління молоді і спорту Рівненської ОДА. Куліш їм дуже сподобався. Рецепт – також гайдамацький.

День п’ятий

Працювали над виправленням помилок у тактиці, вивчали переміщення у двійках, знайомилися з варіантами розтяжок та способами їх виявлення. А ще – знайомилися з азами топографії і орієнтування, розбирали автомати і купалися. Відчувалася втома дітей, тому потрібно було розслабитися. Увечері – історії біля вогнища і пісні.

День шостий

Цей день був завершальним у навчальній програмі. Тому запустили козацький грай, який провів інструктор з Миколаєва. У козацьких забавах брали участь усі. Від бажаючих не було відбою. Пограли у “гопак” – ми цю забаву називаємо “танці удвох”. Задача наступити на ногу супернику. Був також штовхач. Він відрізняється від нашого “Котигорошка” тим, що в ньому слід виштовхати суперника лише плечами тулубом чи тазом. Відповідно, все відбувається жорсткіше. Були бої на ножах, на списах і на шаблях.

шабельний бій

Бій на шаблях

На шаблях – зробили турнір і визначили найкращого. Ним виявився Максим – спасівець з Луцька. Діти ще довго ділилися враженнями від граю. Але після обіду у них була нова тема – маскування.

Ми їх ознайомили з трьома основними принципами маскування, розповіли про деякі розробки у цьому напрямку у військових технологіях і дали спробувати себе у нанесенні камуфляжу. І ось що з того вийшло:

камуфляж

Нанести грим на обличчя ризикнули не всі, але всім це сподобалося

Це був один з найбільш веселих моментів. Кожен бажаючий міг внести корективи на обличчі у товариша. На це пішло майже два комплекти військових фарб. Але воно того варте.

День сьомий

Нічого особливого – збирання табору, прибирання території, офіційне закриття і від’їзд до Рівного. А ще було багато теплих слів подяки від дітей. Їм дійсно сподобалося. Аплодисменти інструкторам і кухарям. Дівчатка ледь не плакали – так не хотіли розставатися. Усі стали домовлятися зустрітися на інших наших таборах. Дехто навіть зібрався на спасівський табір. А там – зовсім не легко 😉

Не знаю як діти, а я довго приходив до тями – майже добу. Але розслаблятися ніколи – на носі табір під Берестечком – “Джура 2016”.

Замість післямови.

Більше світлин можете переглянути у фейсбуці або вконтакті.

Цей табір пройшов за підтримки Міністерства молоді та спорту України, управління молоді та спорту Рівненської ОДА, відділу молоді та спорту Березнівської РДА, ГО “Допомога армії Рівне”, козацького табору “Гайдамаки”, ГО “Рівне такмед” і батьків наших дітей. За що їм велика подяка. Окрема подяка нашим кухарям. Як казали в таборі: “Навіть якщо хочеш схуднути – не вийде”.

А тим хто скаже про відмивання грошей – ви спочатку спробуйте, а тоді будете казати 😉

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*