Головна » Новини » 51 причина поїхати в табір під Берестечком

51 причина поїхати в табір під Берестечком

Доброго дня, друзі. Сьогодні я розповім вам як пройшов наш другий у цьому році табір – “Джура-2016”. Традиційно, він присвячений і проводиться на полі Берестецької битви. Тут діти тренуються та вивчають історію козацтва. Отже – пропоную вам розповідь про козацький табір для дітей.

Приїхало нас у Пляшеву всього більше півсотні. Майже порівну – гопаківців і спасівців. Цей щорічний захід давно став спільним проектом двох організацій – рівненських обласних федерацій “Спасу” та Бойового Гопака. Крім того до нас почали приєднуватися і луцькі спасівці.

Берестечко 2016

Традиційна спільна світлина під час дня вшанування пам’яті полеглих козаків.

Кожна організація працює відповідно до своєї програми. Часто, проводяться спільні заняття. Само собою, спільною є виховна програма – починаючи від молитви перед їжею, закінчуючи вшануванням воїнів, які загинули на полі битви під Берестечком.

Берестечко 2016

Козацькі могили – 300 метрів від місця загибелі останнього козака у Берестецькій битві.

Доречі, цьогоріч, у нас під час екскурсії в музей трапився казус. Хтось з наших малят вимкнув світло у підземеллі. Їм, напевно, видалася кумедною така думка. Спочатку… Але загальний переляк був такий, що екскурсовод геть трималася за серце. Ніхто не признався 😉 хоча, були бажаючі взяти вину на себе. Тому хочу окремо зупинитися на дисципліні.

Дисципліна та кухня в таборі.

Зазвичай, з цим питань не виникає, оскільки, в основному, ми беремо дітей, які пройшли певну підготовку на заняттях Спасом та Бойовим Гопаком. Але, так виходить, що з кожним роком табір “Джура” молодшає. І в ньому беруть участь все молодші і молодші учні. А в цьому – був ще десяток дітей, які у нас не займаються.

Першим ділом після прибуття на місце всі обідають, а тоді рештки їжі примусово вилучаються. Щоб не створювати негараздів. Кожного разу просимо батьків нічого більше крім кількох бутербродів не давати… Найбільш запам’ятався цього разу пакунок з теплим картопляним пюре та смачним на вигляд вареним м’ясом. Обсяг був такий, що двоє дорослих не впоралися б. Мама дуже переживала за дитину. 😉 Довелося викинути собакам – під час обіду це не тронули, а до вечері не дожило б.

Один з головних принципів наших таборів – поділися з товаришем. Саме так ми чиномо з їжею, яку вилучаємо – те, що можна залишити – ділиться на всіх. Взагалі, у нас кухня проста – каші, супи, борщі, салати, чаї-узвари, бублики, мед, згущівка. Готуємо в казанах на вогнищі. Далеко не кожного року – морозиво і цукерки. Тут ми обійшлися без морозива – для запобігання захворювань горла.

сніданок

Сніданок другого дня – вівсянка з родзинками і згущівкою, чай, печиво.

Відповідно, що далеко не всі звикли до такої їжі. Багато хто не доїдає. Тут принцип простий – маєш або сам доїсти, або поділитися з товаришем. Ніхто не змушує брати повну тарілку. Зате вітаються добавки. Зазвичай це починається з третього дня 😉 Щоправда, декого доводиться кормити з ложечки – категорично забороняється викидати їжу. Можливо, це комусь видається жорстоким – ну не хоче дитина їсти… Зате дуже допомагає.

І посуд після прийому їжі миється по черзі. Довго, зате під контролем старшого. За погано помитий – можна разів 100 присісти. Зазвичай, бажаючих не знаходиться. Взагалі, основна форма покарання у нас – це присідання чи відтискання. Головний принцип: “Не хочеш бути розумним – будеш сильним”.

Якщо нормально поставити роботу, то на шикування дітям відводиться 15-20 секунд. Хто не встиг – присідає. За недотримання цього звичаю ми розплачуємося втраченим часом. Одного разу ми прикинули – на шикування було потрачено близько 4 годин за 4 дні. Забагато, однак. Тому важливо привчити до дисципліни одразу.

гауптвахта

Вони заважали приготуванню їжі на кухні. Дружно присідємо. 😉

Сюди входить багато факторів – відвідування туалету, помиття рук, самовільне покидання території табору, правила поводження в наметах та біля них, те ж шикування, порядок на території, збирання дров, чергування на кухні, водні процедури тощо. Цього року відносно багато дітей замість стаціонарного шкільного туалету, чомусь бігали в кущі, часто за кілька метрів від нього. Після покарання впійманого, подібні факти якщо не зникли, то більше ніхто зі старших такого не помічав.

Коротше, у нас – гауптвахта, чи концлагер. В залежності від словарного запасу сердобольних мам. Але, як на це подивитися. Просто, як показує досвід, мами надто люблять своїх чад. Не дають їм нічого робити, роблять за них уроки, дають їсти що заманеться, спати коли захочуть. А потім, як наслідок, отримують повну відсутність самостійності, вміння приймати та відповідати за прийняті рішення. Однією із задач наших таборів є навчити цьому дітей. А взагалі – це складова загальної задачі – виховання еліти.

І знаєте, як показала статистика – діти 7-8 років, які пройшли навіть рік навчання Спасу чи Бойовому Гопаку, показали себе краще, ніж навіть 10-12-річні, але без нашої підготовки. Приємно іноді було спостерігати наскільки незворушними були наші малюки у порівнянні з іншими – ніяких скарг, сльоз чи нарікань. Справжні козачата. Саме цьому намагаємося навчити. Такий довгий опис дисциплінарних заходів був потрібен для відлякування надто ніжних 😉 А хто вижив до цього моменту – продовжимо цікавішим.

Заняття в таборі.

Насправді, будь-який захід у нас – це заняття. Просто деякі з них є більш активними – як тренування, а деякі більш пасивними – як лекції. Але почнемо з фізичної підготовки. Програма гопаківців була побудована на вивченні основ паличного бою. За оцінками пана Олега, його учні змогли успішно засвоїти заплановану програму.

Бойовий Гопак

Заняття з паличного бою. Проводить Олег Нагорний – голова обласної федерації Бойового Гопака.

У нас було більш різномантітно – перед спасівцями стояла задача покращити розуміння принципів виконання прийомів виведення з рівноваги та звільнень від захватів. Це ми вивчали під час обіднього тренування.

бойові мистецтва

Це не місток – це прийом “гірка” у виконанні дівчат 😉

А на вечірньому – училися працювати на рефлекторному рівні та підвищували рівень фізичної підготовки. Щоправда, діти цього не розуміли, бо відбувалося це за рахунок ігор – їх ми знаємо багато.

Або оцініть варіант відпрацювання ударів ногами у воді. Хоч і важко, зате весело і не так спекотно.

Взагалі, вечірні тренування ми проводили, в основному, у воді. Довга лоза, тунель, вершники, рибка, боротьба – це далеко не весь перелік забав, які можна використовувати на річці. Головне – своєчасно виганяти дітей на сушу сохнути і грітися. Це не пороги Пляшівки, куди можна запустити лише помитися, чи прийняти джакузі для тих, хто вміє плавати.

Так відновитися після тренувань у нас могли лише одиниці. Але воно того варте, повірте. 😉

Крім звичайних тренувань, у нас були вечірні ватри, де дітки вивчали чи просто співали пісень. Або слухали “вечірню казочку”. Знову історії про козаків і хто вони такі, Берестецьку битву і зашифровані казки, характерників та інформаційні війни. Доречі, в розділі історій про характерників, деякі священники УПЦ КП (і не лише) нас звинувачують у пропаганді язичництва. Так що знайте – крім гауптвахти, ми ще язичнєгів робимо 😉

А ще – був у нас день театру. Казку “Колобок” усі знають? То діти робили 6 вистав з однаковим сюжетом, але у різних жанрах. Бойовик, жахи, фантастика, детектив, драма і комедія. Гляньте що у дівчат вийшло з бойовика. Вони, доречі, отримали приз суддівських симпатій – цукерки і печиво.

Реконструктори і козаки.

Можна по-різному відноситися до цих людей, але вони допомогли нам ознайомити дітей з сучасною і козацькою зброєю. За що окрема подяка Дмитру Каднічанському та Володимиру Перчуку. Один, незважаючи на своє несприйняття “пластмасових шаровар”, а другий – на традиційну зайнятість, зробили дітям гарний показ зброї. Хлопці вони толкові, тільки мало досвіду роботи з малюками. Але то наживне 😉 Ви б бачили з якими очима діти щупали ту зброю – і справжню, і не зовсім. А постріл з козацького мушкета їм був цікавішим, ніж усі комп’ютерні ігри. Повірте, воно того варте – вивозьте частіше дітей з дому, давайте їм щупати, махати, ламати, палити, різати, зрештою, бити носа – і вони виростуть гарними дітьми. Незважаючи на усі ваші “не біжи, бо впадеш”. 😉

реконструктори

Зверніть увагу на правильні козацькі шаровари 17 століття.

зброя ЗСУ

Зброї було суттєво більше, ніж видно на світлині, діти знімкувалися з нею у різних позах.

Враження дітей… Ми пішли двома шляхами – анонімне опитування і зйомки видива. На листочках найбільше не сподобалися комари, необхідність рано вставати і присідання. А видиво вийшло більше схоже на допит на шкільному уроці. Геть соромно показувати 😉 Тим не менше додому хотіли лише через те, що скучили за батьками.

Кілька висновків для себе. Маленьким, об’єктивно важко витримати тиждень у наметах, у відриві від батьків. Шість днів – буде якраз 😉 Незважаючи на переваги проведення табору у часі офіційного відзначення битви під Берестечком, краще це робити в даті. Там менше шансів показати дітям п’яничок, менше затрат на базарі і зменшується імовірність попасти у погану погоду.

І на завершення: назва статті – “51 причина” – це точна кількість дітей, яка була у таборі “Джура-2016”. Наші діти варті тих зусиль, які ми в них вкладаємо. Навіть, якщо вони не спроможні запам’ятати з третього чи якого разу хто з ким бився під Берестечком. 😉 Чи ви заперечите?

Додаткова подяка управлінню у справах молоді та спорту Рівненської ОДА – за допомогу у проведенні табору.

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*