Головна » Козацька медицина » Народна медицина » Як за старих часів лікували малярію

Як за старих часів лікували малярію

Як полтавчани лікували малярійну лихоманку. В рецепті зібрано кілька елементів, які описані в козацьких джерелах. Це і вмивання росами і карантин. Доречі, для мене це вже третій спосіб лікування, при якому хворого вивозять в степ. Як бачите, наші публікації з козацької медицини зацікавили українську спільноту в мережі. І нам почали надавати свої рецепти.  Якщо хтось має щось цікаве – пишіть, розмістимо. 

Пишу зі слів своєї бабусі. Це була поширена хвороба – малярійна лихоманка, особливо в 20-40-ві роки ХХ століття. Виснаженість, голод – все це сприяло хворобі. Так от що оповіла мені бабуся. Перед святом Івана Купайла попереджали по околишнім селам всіх хворих на малярію, щоб були готові. Раннім ранком, ще коли і сонце не зійшло, виїзджало дві-три підводи, забирали хворих і їхали в степ, де ріс і починав квітувати гіркий полин.

Тим хворим належало мати при собі мішки і їжу. І судилося їм бути в степу від трьох діб до тижня, а ночувати прямо під небом. Це робота – лікуватися від тої лихоманки. Як діставалися степу, то починали збирати той полин: різали серпами і в’язали в пучки, розкладали під підводами. А робота починалася з того, щоб вмитися вранішнішними росами. Чи були замовляння? Певно були, але я того не знаю.

Цілий день збирали, а головний – знахар, на всіх робив напар з полину. Гіркий-гіркий, але цілющий. Що була за їжа? А звичайний куліш з пшона і солонини з травами. Від зорі до зорі йшла праця, а вночі під тими зорями відпочивали. Цілюще свіже повітря, насичене ароматом квітучого полину робили свою справу. Коли поверталися додому, розбирали той полин по хатам і самі вже готували той напар.

Простий рецепт: 1 маленька жменька (чайна ложка) на стакан окропу, остудити, вживати перед їжею за 15 хвилин. Склянка на день – по 1/3 склянки за прийом. Два тижні, перерва – тиждень. Виліковування повне.

Присвячую цей допис своїй бабусі, Серафимі Антонівні Дем’яненко (Бейді) (1914-1998), село Черевки Миргородського району Полтавської області, що пережила революцію, розкулачення, конфіскацію, висилку, два голоди і дві війни. Царство їй небесне і земля пухом.

Спеціально для нашого сайту цим рецептом поділився Vadym Aksonov

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*