Головна » Козацька медицина » Анатолій Пастернак » Українці придумали прививку від наркоманії

Українці придумали прививку від наркоманії

Ви можете повірити, що організм українців суттєво гірше сприймав наркотики, ніж у інших. Думаєте може бути прививка від наркоманії? Анатолій Пастернак наводить такі факти. Мова йтиме про те, наскільки були поширені наркотики. І про виховання дітей. Традиційне.  Вірити чи ні у цю розповідь – вам самим вирішувати. Але давайте пригадаємо які були смачні бабусині пиріжки з маком. В мене вони були улюбленими. Згадайте скільки тоді по селах було маку. А про наркоманів чули? А ось кормлячі матусі знали, що якщо наїсишся пирогів з маком – дитина буде довго спати. Тим не менше висновки потребують перевірки. Бо цікаві. 

Попередній розділ…

І з маком пироги

Межували з татарами й османами, попри бої, морські походи, а коли і завдяки їм, багато чого по-сусідськи запозичували одне в одного. Часом – з військових хитрощів.

Приміром, брита голова й червоні шаровари козака-розвідника: побачать басурмани їх – за свого приймуть. Доки второпають – шукай вітра в полі! Уздрить численна чота Кіннотників польських – зачіпати побоїться; а ну як за тим турком валка Османів – визнаної грози Європи.

Інколи ж запозичання були шкідливі. Скажімо, “подарунок” – куріння тютюну – від османів запоріжцям. Або зворотний “дар” – хмільного – від козаків сусідам (адже, попри заборони ісламу, кількість П’яниць у війську султанському не скорочувалася!).

Пропаганді міцних напоїв сприяла й особиста гвардія правителя – яничари.
На тлі цих позичок видається дивним: наркоманія, зокрема куріння опіуму, не набула серед січовиків поширення, найменшого резонансу. Чому?

Етнографи та краєзнавці пояснюють дивний факт особливостями українського менталітету, вірністю традиціям та упертістю. Мовляв, коли розбещені багаті паші та їхня челядь “бавилися” опієм-гашишем, коли увесь Схід потопав у хмарах отруйного зілля, козаки залишалися вірними настанові князя Володимира: “Веселіє Русі єсть пити, не можемо без того жити!” Пива-меди витісняли наркотики, задовольняючи козачу потребу в розслабленні, у кайфі. Грала велику роль і потреба військова бути завжди у формі, на коні. Приклад ворогів наочно переконував: наркоман не здатен захистити власної оселі, він не воїн, загалом – ніщо!

Проте скільки сьогодні освічених, розумних нащадків козаків, знаючи шкоду і легких, і важких порошків, відчуваючи загибельність залежності від них, все ж у прірву втягуються!

Більш переконливими здаються нам пояснення народних лікарів та істориків медицини. Ми б назвали це гіпотезою імунізації, щеплення… з дитинства. Низка міркувань тут така. Козацький гурт-загал складали селянські діти. Селянкам було притаманне годування дитини грудьми аж до 1,5-2-х, а то й більше років. Ні про яких годувальниць, таких модних серед панянок польських, поміж заміжніх француженок, німкень, й мови бути не могло! Від того користь подвійна: немовля не зазнавало психотравми, пов’язаної з відривом від рідної материної аури й переходу в чужі руки, а також було довго захищене імунними тілами маминого молочка від низки дитячих інфекцій, у тому числі й нервових. Аж доти, доки не сформувалась власна система захисту.

Далі і цікаве, і спірне: у жнива, у косовицю селянки, працюючи, вдавалися до “няньки”: давали немовлятам замість грудей ссати суміш макового молока з хлібним м’якушем, загорнуту в чистеньку ганчірку. Нагадаємо одразу: макове молоко – не сік зелених рослин, а перетерте з водою (співвідношення – 1:2, 1:3) макове насіння з додачею меда. Народниці, згодом феміністки, соціалістки витратили безліч паперу замість нервових клітин, викриваючи панське гноблення. Саме воно, мовляв, змушувало годуючих молодиць знущатися над бідними малюками! Не уникнув загальної ліберальної думки у творах своїх і наш геніальний Кобзар. Тим часом селючки посміхалися й чинили за віковічним звичаєм. Після “няньки” дитина міцно спала, ніщо не полохало її уві сні. Переляки серед “немовлят ниви” траплялися рідко. Отже, також і родимця-переполоху не доводилося відливати. Згодом земські статистики та лікарі з подивом підтвердили: по українських селах серед малят, підлітків, юнаків та дівчат значно менша частка нервових, психічних хворих, відсутні наркомани. (А по обох царських столицях, незважаючи на заборону церкви, тою капостю вже почали зловживати.)

Серед уболівальниць за народ ще більший шок викликав факт: заможні родини селян, що звільнилися від кріпацтва, від будь-якої панщини, з власної волі продовжували давати немовлятам “няньку”.

Лібералкам довелося закрити тему. Останню крапку поставили польові хірурги. Безліч війн, у яких брала участь царська Росія, примножували кількість поранених солдат та офіцерів. Багато з них було прооперовано М.І.Пироговим, а за ним – іншими. Спостерігали дивний факт: значна частина поранених, добре переносячи “веселячий газ” (закис азоту), погано реагували на хлороформ, ще гірше – на ефір. Один із учнів Пирогова, корабельний лікар Чепрага, провів майже ніким не помічену, але насправді новаторську вибірку: майже всі не переносячі виявилися… українцями!

Коли в медицину широко увійшли опій, морфій, кокаїн, те саме явище, та ще й у більшій мірі, спостерігалося й при їх використанні. Наркоз базовий викликав шок і ускладнення у вояків-українців. Незважаючи на страждання після ампутації, вони відмовлялися від заспокоюючих наркотиків, не ставали наркоманами. Невже запам’ятали “няньку” з дитинства? Неймовірно. Ось тут на порі згадувати про третій етап.

Читати далі…

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*