Як одяг може лікувати

Такого ви точно не чули. Те, що собача шерсть лікує від ревматизмів – точно знаєте. А ось як використати рибу в лікувальному одязі? Якщо зацікавились – читайте далі про козацькі хитрощі.Насправді в цьому розділі Анатолій Пастернак розповідає також і те, наскільки корисним може бути звичайне споживання риби та риб’ячого жиру.

Попередній розділ…

Лікувальна одежа

На славетній картині Іллі Рєпіна “Запорожці” лицарі степові зображені голі до поясу. Чому? Може, автор хотів провести паралель між ними та героями Давньої Еллади? Але Рєпін – художник-реаліст: до найдрібніших деталей підходив з прискіпливістю справжнього історика. Тим більш – до “Запорожців”. Адже мав за консультанта такого знавця козаччини, як професор Д.Яворницький. Відповідь знаходимо в книзі вже згаданого Ж. Шерера, посла французького короля при дворі Катерини Другої (видана в Парижі 1796 року під назвою “Історія Малоросії”). Серед речей, що найбільше вразили автора, знаходимо й таку: “Запорожець, виловивши великих осетрів, виварює з них у котлах жир. І отим риб’ячим жиром просякає нову полотняну сорочку й дає їй просохнути. В обробленій таким чином сорочці воші не заводяться. Козак носить її без прання, аж доки вона не зробиться зовсім вітхою” (ст. 68).

Щоправда, гадаємо, посол тут припустився принаймні двох неточностей (аби не сказати помилок). По-перше, число вояків у Січі сягало від 10 до 20 тисяч. Де ж на них усіх осетрів настачити? Тому, вважаємо, основною сировиною для витоплення жиру були не осетри, а соми великі.

Друге. Йдеться не про побутову повсякденну сорочку, а про похідну. Взагалі, в гурті вона дуже смерділа. А в морських експедиціях-походах (що тривали іноді й по півроку) вітер провівав.

Дуже важливо було сипняку не нажити. Бо сипняк часто-густо ніс вірну погибель. Подібне ж просякання мало місце і по таборах-паланках. Тому й сидять козаки при столі голими. Можна обуритись варварськими звичками. А можна й похвалити пращурів за практичний розум. При довгій облозі табору могли спалахнути епідемії від поганої води чи їжі. Але сипняку ніколи не було!

Сучасники Шерера – графи, віконти, маркізи, навіть королі – воліли краще сприскуватися парфумами, аніж купатися. Наші ж пірнали в не завжди теплі води Славутича, взимку обтиралися снігом. Та ще й отого дотепного способу позбутися вошей докумекалися!

Отже, соми та осетри були для них лікарями-епідеміологами. І це не єдина послуга, яку надавала козакам риба. А водилося її тоді по річках та затоках, озерах, гирлах – сила-силенна! Судаки, соми, лящі, коропи, лини, щуки, окуні та ще безліч дрібної риби. Ж.Шерер свідчить, що багато було осетрів, білуги, оселедців теж не бракувало.

Отже, другою профілактичною допомогою була їжа. По лісах чимало водилося птахів та дичини. Але запорожці не були м’ясоїдами. По-перше, полювання важче, ніж рибальство. По-друге, релігія їхня одстоювала пісну їжу. З нашої точки зору, рибне харчування – ліку-не. Так само як варене (на вогнищах, в казанах) для здоров’я краще ніж смажене.

Риба дозволяла козакам сідати до столу лише двічі на добу, вивільняла час. Риба давала їм довголіття, чоловічу снагу. Вона ж захищала козацькі гурти від численних пошестей. Проте не тільки. Коли виявлялась у когось задавнена глибока рана (нагноєна рубана колота), її змащували маззю, виготовленою з трав, розчинених у риб’ячому жирі. Він (вірніше, емульсія з нього та води) був супутнім продуктом при готуванні варених страв.

Старшина, гетьмани, отамани гинули від поранень смертельних. Проте Історичних хроніках не знайдете згадки про безногих чи безруких калік. Хоча, зрозуміло, тут діяли і “закони жанру”.
Але ж, звичайно, інваліди траплялись теж. То були переважно сліпці-кобзарі. А якась часточка калік жила по монастирях та біля церков. Та їх було дуже й дуже мало.

Читати далі…

2 коментарі

  1. Убийлихо

    Вітаю.А яка така “релігія” була в козаків що вони м’яса не їли?

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*