Головна » Козацька медицина » Анатолій Пастернак » Як і чому козаки вовків їли

Як і чому козаки вовків їли

Ми знаємо, що собачий жир лікує від туберкульозу. Сам знаю про випадки, коли безнадійно хворого таке спасало. Собача шерсть допомагає при радикулітах. Корейці їдять собак. А ось як козаки використовували вовків з лікувальною метою – про це розповість Анатолій Пастернак. А може наші читачі самі щось знають і розкажуть?

Попередній розділ…

Чому їли вовчатину

Козаки не були б козаками, якби підходили до полювання без вигадки, лише як до здобування м’яса. Крім усього, тут були й деякі медичні секрети. І зауважимо: у зимовому одязі робився один виняток – для вовчої шкури…

Чи їли козаки вовче м’ясо? Певно, що так. Хтось скаже: “Як то можна вовчатину їсти?! То ж майже псина!”
Шановні, а ви спочатку днів зо п’ять поголодуйте – тоді побачите, чим гребуватимете. Згадаймо до того ж, що, припустимо, у корейців та китайців м’ясо собаки – делікатес. А в інструкції американським підрозділам по виживанню написано: “…аби вижити, слід їсти все, що рухається, окрім тварин отруйних”.

Ще від далеких язицьких часів у деяких народів залишилось особливе ставлення до тварин. У чорних хорватів (з якими в нас багато спільного генетично й мовно), коли в сім’ї один за одним помирали хлопчики, нового синочка називали “Вилк” (вовку присвячуючи). Цього звіра хорвати і зараз вважають не лютим, а розумним, здоровим, довголітнім, могутнім. А упередженість до вовків іде з європейського Середньовіччя. Козацька ж оцінка – ближча до хорватської. І тому не вбивали вовка, як сучасні мисливці, навалюючись на нього гуртом, а добували в борні, у чесному змаганні: цінували й поважали сильні риси супротивника.

Козаки вважали: хто їсть вовчатину регулярно, взимку особливо, – житиме довго, зберігаючи гострий слух і зір. А свіже вовче м’ясо, прикладене до рани, загоїть її миттєво, “як на собаці”. М’ясний відвар натщесерце чи перед сном відводить лихоманки. А це чимало важило для тих, кому доводилося жити поміж річок, боліт, озер, кому оті лихоманки, як кістка в горлі, стали…

Вовчою шкурою (хутром), розпареною над киплячим казаном, розтирали болюче місце, коли “поперек узяло”. І спали, шкурою обмотавшись. І часто вставали вранці вже здоровими.
Одна з січових реліквій – бунчук – робився з кінської гриви та вовчого хвоста.

Отож козак, уполювавши могутнього, хитрого одинака, брав від нього зуба. Оберегом на шию вішав: вірив, що зуб вовчий татарські стріли відведе.

Відомі й рецепти трав’яних наварів на “вовчій воді”. Що то було? Густий бульйон чи розведений? З м’яса чи кісток? Зараз сказати важко: відповідь захована в пітьмі століть.

Читати далі…

2 коментарі

  1. Цікаво дуже. Одне зауваження: vlk – це чеською. Хорватською буде vuk (звідси походить назва міста Вуковар)

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*