Головна » Бібліотека » Як запорожці ману напускали

Як запорожці ману напускали

Відводити очі, чи ману напускати – таке трапляється і до цих пір. Моя баба розповідала кілька історій про те, як “нечистий водить”. Там, якщо хтось сторонній тебе не виведе, то й згинеш. Одного разу сам так блуканув. Так страшно стало – геть волосся дибки піднялось. Добре, що поруч лінія електропередач була – по ній і вийшов. А ось запорожці не просто блукали, а й могли самі кому хочеш очі відвести, щоб не побачив. Або побачив те, що козакам вигідно. Отже, читайте легенду про те, як запорожці ману напускали. Це передрук з книги “Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини”.

Кічкаська балка 1 була колись гайдамацькою. В ній, було, гайдамаки й запорожці зганяли коней татарських…

Спершу запорожці жили по правий бік Дніпра, а звідси, де ми живемо, та аж до моря була татарська земля. А вже запорожці як завоювали татар, то ці степи стали їхні. Тут вони і жили по балках та байраках.

Звісно, тоді були великі набіги на нашу землю, то запорожці, було, і не милують татар. Оце збереться стільки там чоловік верхами та й махнуть степом. У татар було багато скотини, а табунів — ще більше. Так вони, було, займуть табун коней та й зганяють у цю балку. Тут їх пасуть, доглядають. А якщо треба переганять коней на той бік, то один сяде на коня, займе поперед себе табун та й пішов уплав через Дніпро. Бувала за ними й погоня, та тільки рідко вдавалося татарам одбить козацьку здобич, бо запорожці були сильнішими…

Одно те, що вони були сильні, а друге, що між ними були знахарі й характерники великі. Оце, було, — на коня та й гайнуть татарським степом. Повстають серед степу, поставлять відро води та відро горілки і кружають собі горілочку… Понапиваються, співи піднімуть, аж степ розлягається! Гульк — аж ось і орда! Вони тоді один за одним чабульк! чабульк! у воду та й були такі. Випірнуть, було, аж у Херсоні або й далі…

А то ще було й так: забіжать у татарську землю, поприпинають коней на прикорні, повтикають ратища на могилі та й сплять. Діжде ночі орда і ну підкрадатись до них. Підійде до могили, а перед нею де й не візьметься великий-великий та густий ліс. Вона — до лісу, а потім — і к бісу… Отак запорожці одводили очі!..

___________

1 Кічкаська балка — тепер в районі висілка Павло-Кічкас, на північній околиці м. Запоріжжя.

Більше легенд про характерників можна прочитати тут…

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*