Головна » Бібліотека » Як подолати страх. 3 прості кроки

Як подолати страх. 3 прості кроки

Для початку варто зрозуміти, що страх – це нормальна реакція організму.  Так спрацьовує інстинкт самозбереження – подає сигнал тривоги у небезпечній ситуації. Він мобілізує організм і дозволяє вийти живим зі складної ситуації.

Більше того, повна відсутність страху – це відхилення, яке часто призводить до негативних наслідків. І відбувається це через те, що людина без страху не спроможна адекватно оцінити ступінь загрози своєму життю. Тому,

Крок 1: Визнайте свій страх

Так, признайтеся собі в тому, що ви боїтеся. Будьте максимально чесними перед собою. А ще краще – складіть список страхів. Можна у вигляді дерева чи піраміди, де на вершині буде найбільший ваш жах. А знизу – те, що побороти найлегше. Наступним кроком стане подолання страхів. У цій роботі вам допоможе розуміння того, що з вами відбувається, коли ви злякалися.

Коли мозок відчуває небезпеку, він дає команду тілу на виділення адреналіну. Той у свою чергу викликає реакцію “бий, або біжи“. І виглядає це так:

Очі: Зіниці розширюються, світла попадає більше. Це дозволяє бути пильнішим та краще орієнтуватися в ситуації. Дехто відчуває дивне відчуття нереальності того, що відбувається. Ніби його насправді не існує.

Рот і горло: Ротова порожнина пересихає так, що травні соки не досягають шлунка. Енергія тіла при цьому зберігається. М’язи в горлі стають напруженими, тому стає важко ковтати. Як наслідок – ми відчуваємо клубок у горлі.

Серце: Серце б’ється швидше: йому потрібно перегнати кров і кисень по всьому тілу. В результаті – підвищується частота серцевих скорочень (серцебиття). Кров’яний тиск також збільшується.

Коліна: Внаслідок занадто великої кількості адреналіну коліна стають нерухомими, кров приливає до кінцівок;  приходить відчуття слабкості в колінах.

Сечовий міхур і кишківник: М’язи сечового міхура і кишківника розслабляються настільки, що з’являється бажання сходити в туалет, щоб полегшити організм для більш швидких дій. Наприклад, для бою чи втечі.

Пальці рук та ніг: Відчувається поколювання в пальцях, оскільки вони не отримують достатньо крові.

Печінка:  Вуглеводні запаси глікогену перетворюються в глюкозу для збільшення енергії.

Шлунок: Різке скорочення кількості травних соків слини призводить до утворення кислоти, що викликає дискомфорт шлунку. Пам’ятаєте ці неприємні відчуття одночасно з бажанням сходити у туалет? 😉

Наднирники: В них виділяється гормон адреналіну.

Потові залози: Тіло перегрівається за рахунок прискорення обміну речовин, тому потові залози виробляють велику кількість поту, щоб допомогти охолодити тіло.

Легені: Дихання частішає, щоб більше кисню могло потрапити в організм.

Шкіра: Шкіра блідне внаслідок відпливу крові. Це найголовніший інстинкт організму для захисту від заподіяння болю. Крім того, кров потрібніша для виконання важливіших задач. 😉

Мозок: Мозок визначає реакцію «боротьби або втечі», готуючи організм до того, щоб протистояти або бігти.

Таким чином, за короткий проміжок часу, ваше тіло стає термоядерним двигуном, готовим до дій. Ви почуватиметесь сильнішим, швидшим, у вас знизиться чутливість до болю. А негативний вплив страху появляється лише тоді, коли ви йому це дозволяєте.

І дозволяєте ви це у той момент, коли починаєте думати. “А якщо він мене…” “Мені страшно…” “А це ж боляче…” “Мені кінець…” “Краще здатися…”. Знайомо? Ці думки стають основою ступору. Тому

Крок 2: Перестаньте думати, дихайте

Часто, ваші думки про наслідки небезпечної ситуації настільки перебільшені, що коли все закінчується, стає смішно з самого себе. Для прикладу. Колись, у третьому класі, я грав у футбол. Грав настільки добре, що один шестикласник вирішив поставити на місце малька. Коротка штовханина закінчилася одним ударом в ніс. Після цього мій супротивник перестав бути загрозою.

Щоправда, його брат п’ятикласник вирішив помститися за брата. Ми недовго махали руками. У певний момент я відчув, що з носа течуть соплі. Як виявилося – кров. І вона капнула мені на рукав сорочки. Саме тоді я злякався, злякався не крові, не бійки, не болі. Злякався того, що мене удома приб’ють за бійку. 😉 На цьому поєдинок завершився. Уява намалювала настільки страшну картину, яка паралізувала волю і тіло.

Звичайно, обдумування ситуації перед прийняттям рішення є правильною звичкою, але надто довгі роздуми часто мають протилежний наслідок – вони зменшують впевненість у свої силах. Часто це може призвести до повного паралічу, неспроможності поворухнутися.

Вихід тут один – дихати. Дихати часто і неглибоко. Вдихати носом, видихати ротом. Робити це з силою. Видихати страх – вдихати впевненість, видихати слабкість – вдихати силу, видихати млявість – вдихати швидкість, жвавість. Якщо не спроможні це уявити на перших порах – просто інтенсивно дихайте, концентуючись на своїх відчуттях. Потім – на своєму тілі, а тоді – на своєму супротивнику чи проблемі.

Аналогічну методику використовують в деяких українських підрозділах спеціального призначення для контролю над страхом у першому бою. Називають її “правилом трьох К”.

Хтось може назвати інші методи подолання ступору. Можливо, але дихання – це найпростіше і найлегше. Тому що далі іде

Крок 3: Тренуйтеся

Пишучи цю статтю вирішив перевірити свої знання і поритися в мережі у пошуках універсальних методів подолання страху. Знаєте… нічого нового. Більшість авторитетів радять одне – долати свої страхи лицем в лице. Якщо у вас цих страхів багато (згадуємо крок 1), беремо найменший і відпрацьовуємо його. Тільки практика, постійні тренування, вдосконалення своїх вмінь та навичок дозволять подолати страх. Іншими словами – боїшся битися – бийся. Краще, коли це буде на змаганнях.

Думаєте, чого я став займатися бойовими мистецтвами? Бо боявся. Боявся, що мене хтось наб’є. Заступитися було нікому – старших братів не було. Мусив усе досягати сам. І навчити теж було нікому – ті, хто міг навчити, від них якраз і потрібно було захищатися. Ні майстрів, ні літератури, ні, тим більше – видива. Та і за заняття бойовим самбо, рукопашним боєм, у-шу чи карате тоді була передбачена кримінальна відповідальність.

Як би там не було, заняття спортом і правильне харчування піднімають настрій, додають впевненості у собі. Знання, вміння та навички стають потужним засобом у боротьбі з екстремальною ситуацією. Людина, яка займається бойовими мистецтвами володіє суттєво більшим арсеналом реакцій на небезпеку, ніж будь-хто інший.

Приблизно саме це якось сказав нам наш учень, який служив у підрозділах спеціального призначення, і загинув у бою, в липні 2014 року. На пряме питання: “Що тобі зараз дають ті наші заняття Спасом?” він відповів: “Впевненість у собі, своїх силах. Я впевнений, що зможу зробити суттєво більше за хлопців, старших за мене, але які не займалися.” Тарас загинув від кулі снайпера, прикриваючи відступ групи кулеметним вогнем. Він не міг собі дозволити втечу.

Свого часу, на тренуваннях, нас учили “правильно” лякатися. “Правильний” переляк дозволяє тілу швидко прийняти оптимальну позицію для захисту. Це, у свою чергу, створює передумови для ефективного виживання у екстремальній ситуації. Але це можливо лише за умови тривалих тренувань. Тому – тренуйтеся. 😉

Якщо вам сподобалася стаття – підтримайте сайт – поширте у соціальних мережах.

 

 

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*