Куля їх не брала і погоні вони не боялися

Кадр з фільму “Матриця”

Запорожці були лицарі і великі галдовники (1). Куля їх не брала. На Дніпрі, було, простелять повсть і йдуть.

Катерина хотіла повернути їх під свою владу, а вони й не схотіли. Щоб показати силу, прокинули повсть на морі, набрали землі в чоботи, горілки в баклаги і подалися в Туреччину.

Запорожці були характерниками. Було, як збираються и Польщу, то беруть не більше, як дванадцять чоловік: зайвого щоб не було.

Оце як схочеться їм спочити серед степу, то вони поставлять коней хвостами до хвостів, постромляють між ними ратища і давай у карти грать. Де візьмуться ляхи верхами — та до них:

— Рембай главу! Рембай главу! (2)

Добіжать до запорожців та й обминуть: їм покажеться дубовий байрак.

——-

1 Галдовник – чаклун, характерник.

2 Рубай голову! Рубай голову! (Польськ. )

У цій статті використано фрагмент книги “Савур-Могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини”. Київ, видавництво “Дніпро 1990 рік.”

Більше легенд можна прочитати тут.