Головна » Бібліотека » Легенда про характерницький рід

Легенда про характерницький рід

Ілюстрація Інокентія Коршунова до казок Сашка Лірника

Ілюстрація Інокентія Коршунова до казок Сашка Лірника

Цю легенду ви не знайдете в жодній книзі, бо її довго тримали в таємниці. І лише недавно оприлюднили.
Сімейна історія про рід одного характерника. Незабаром десь має бути продовження. Історію цю розповів нам Юрій Поліщук. А у вас є подібні? Поділіться. Хай люди дізнаються.

Розкажу вам трохи побрехеньок про свій рід, Шиликівський. Щоденників не пишу, а часу комусь переказати може потім і не знайду.

В нашому селі і мене, й мого батька, і наших дідів-прадідів називають одним словом — Шилики. І неважливо, яке прізвище носив той, чи інший мій дід, в якому статусі він був, ідентифікувався він просто — Шилик.

Не в одному поколінні моїх пращурів свекруха заспокоювала заревану невістку: «А шо ти хотіла? Шиликівська, курча мати, порода…», говорячи про свого любого синочка, при цьому зиркаючи на свого, не меньш любого, благовірного.
І спорить з цим було трудно.

Рід наш, якщо вірити дідівським оповідкам, повівся від древнього козака Шила. Славний був козак. При тому, шо слава та була ой якою різною! Мололи про нього і добре, і зле. І герой, і бандит. І православний, і чортяка. І благодійник, і лихвар.

Кажуть, шо то був саме той козак, котрий виховував змаленьку Івана Сірка, характерника. За переказами, був він чоловік тихий, але з вавкою в голові. Вчора ще в корчмі горіляку смалив, а сьогодні вже татарву в степах кримських ріже. А на завтра з татарами ляха б’є. Погляд спокійний, лагідний, руки вправні до всякої роботи, а от грошей завши катма.

Всі ті якости наш пращур передав і нам, баламутам. А ще — веселу вдачу, файно підвішеного язика та вміння приворожувати молодиць, котре віками вилазило нам боком.

Шилики завше були легкими на підйом. Особливо — коли треба йти десь далеко, не зовсім зрозуміло за чим і не обов’язково треба було вертатись назад. Головне — весела ватага та можливість почухати мордяку (свою, чи чужу — то не принципово).

Дякуючи таким «вояжам», нині Шилики зустрічаються по всій Неньці, від Криму та Запоріжжя, до Карпат та Лємбергу. На Хмельниччині один з моїх предків, Мартин Шило, котрий зі старим Хмелем на ляха ходив, геть ціле село заснував, Шили. Правда, там його нащадків називають не шиликами, а мартинчуками, але то таке.

Моя ж гілка повелася від іншого Шила, Семена, котрий з Гонтою та Залізняком ентертеймент ляхам влаштовував. Його тоді Гонта, був один час, приставив одного ляха берегти, щоб свої ж на шмати не розібрали. Стеріг він його добре. І його, і його дочок… За що голову і втратив, не зважаючи на сльози шляхтичанок.

Думаєте, мої прадіди від тих польських кобіт? От і не вгадали! Красунь-доньок хитрий лях бігом віддав заміж за дрібних варшавських паничів з файним приданим, і доля тих шиликів мені не відома.
Мій же прапрапрапрапрадід, батько тої красуні, котру зіпсував Семен, був війтом невеликого, але «шляхового», а тому багатого, села, котре торгували тоді зі всім і вся. Тут вживалися українці, ляхи, жиди, мадяри, москалі і навіть цигани. Тут стояли одночасно два православних храми, костел та синагога. Тут так базарували, аж ґрис сипався, до остатньої сорочки, а гуляли так, шо досі внукам переказують. Була тут і школа. Був, хоч маненький, але сиротинець. І були величезні могилки, на яких донині збереглися польські склепи та єврейські надгробки.

Шилики в цьому селі розплодились швидко і досить широко. Їх популяція скорочувалася суттєво тільки під час воєн та повстань, які для пересічного шилика, як мамина цицька для немовляті.
Тому впродовж тривалої історії воєн на нашій змученій землі, шиликів можна було зустріти всюди, де воював Українець.

Главною задачою любої здоровомислячої шилички напередодні будь-якого збройного конфлікту було завагітніти. Інакше всьо — рід Шиликів би скляк.

Доходило до того, що брати воювали в бандерівцях, мельниківцях, а молодшого ще й совєти до війська забирали.

На війні Шилики чудили так, шо тетеріли і свої, і чужі. За один день Шилик міг стати героєм і потрапити в губу. Найкращу характеристику Шилику дав Микола Васильович, описуючи одного з Шиликів, Мусія, в творі про Тараса Бульбу. Цитувати не хочу, самі почитаєте, але показово є те, що людська образа не липла до козацької душі. Отак і жив у Бога – гідно і бідно, і в почестях і в опалі.

Так в нас і повелось — чесні, справжні, не дурні, але без толкової баби — пропащі.
В Шиликів, за рідким виключенням, всьо хазяйство на жінці тримається. Нє, воно вміє всьо: і зоре, і поскородить, і зборонує, і покосить, і заскирдує, і покропить, і змурує. І зробить то все якісно. Але йому тра підсрачника. Бо воно письменне.

В роду всі були письменними, декілька дяків, пару старост та війтів. Головна причина письменності Шилика — необхідність знати, де скорше почнеться буча і кому будемо цього разу чистити мордяку.
До широкого поширення періодики по нашим селам, головним завданням будь-якої Шилички було витягти благовірного з корчми чи шинка, де він міг і не пити (як один з моїх прадідів, непитущий Трохим), але активно проводив політичні диспути, які, частенько, завершувались розбитим носом.

Коли ж в наше село прийшли газети, проявилась нова риса Шилика — вміння цілком і повністю абстрагуватись від навколишнього природного середовища, зосередившись на споживанні інформаційного продукту. В цей час навколо могли ставатись різноманітні катаклізми та катастрофи, робитись та народжуватись діти, втікати молоко і дружина — істинному Шилику всьо то було до їдного місця. І тіко дочитавши до тиражу і адреси типографії, і промовивши «отжежбрешутьпаразіти» він знімав онуку з шифанєру, доставав котеня з каструлі борщу, виганяв порося з сіней та готовий був сприймати ЦУ коханої дружини.

З дружиною Шилик ніколи не свариться. Мовчки слухає шо треба зробити, потім слухає як треба зробити, потім ще слухає чого не треба робити інакше. Потім йде і робить. По своєму. І в більшості випадків — харашо робить. У випадку втрати конструктиву в спілкуванні з жінкою Шилик тєряється. Часто — назавжди. І теж – мовчки.

Взагалі, Шилик свєркає красномовством лише в період брачних ігор, при спілкуванні з кумом, коли торгує і коли випива. В решті випадків — мовчить, як глечик на плоті.
Так що в цьому випадку, я, як бачите, виключення з правил.
Дякую, шо дочитали до осьдечки.
Далі буде.
Бережіть себе.

Юрій Поліщук

2 коментарі

  1. Тоя я ЩО теж Шилик??? Пишу, малюю, майстер спорту, в бiйку лише на захист правди, дружину слухаю та виконую ii забаганки!! 😉

Залишити коментар

Ваш email не буде ніде вказаноОбов'язкові для заповнення поля помічено *

*